Баскетбол

Сліпий Василіск

— Мало чого, — сказав Сашко. — Он Славко-молодший теж. У нього папаша був бізнесменом. Славко в Англії був, у коледжі… поки йому не набридло. Вибрав, розумієш, волю. І ти вибрав волю. Ну, і я тут, разом з вами. Через цих козлів.

— А в тебе мама залишилася?

Сашко подивився вгору, не зажмурюючись під струменями води, начебто очі в нього були скляними:

— Хоч би справедливість була… А так — ніякої справедливості. Людовик мене поміняє, хай тільки щось… Я йому казав — ви ж усе про мене знаєте. Я ж не з жиру, а від розпачу… А він каже — ну то й що.

* * *

— Що з тобою, Тошо?

Антон мовчав.

Ось уже другу гру він одверто саботував. Упускав м’яч. Промахувався з найвигідніших положень. Байдуже стежив за грою, ходив по майданчику пішки, як сторонній спостерігач.

— Що з тобою, ти перехотів грати? Набридло? Хочеш розпрощатися з хлопцями — і зі мною?

— Так, — сказав Антон.

— Що-о?!

— Я готовий піти на загальних підставах, — вимовив Антон, дивлячись Мелові поверх голови. — Це було б справедливо.

Мел помовчав. Взяв Антона за плече; його дотик був, як пещення гігантського богомола:

— Ти щось знаєш про справедливість? Поділися із мною. Бо я не знаю.

* * *

— Це Данилко, — сказав Людовик. — Чудово грає в нападі. Прошу любити й шанувати… Антоне, можна тебе попросити розім’ятися з Данилом один на один?

Хлопець був двометровий і дуже молодий. Років шістнадцяти, не старший. Насуплений. Напружений, але не зляканий. У гарній футболці відомої фірми.

— Давай, — Мел кинув Антонові м’яч. І поки той летів — Антон устиг зрозуміти, що Сашка більше не побачить.

«Що ти знаєш про справедливість?»

Чому — Сашко?!

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сліпий Василіск» автора Дяченко С.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Баскетбол“ на сторінці 14. Приємного читання.