— Мало чого, — сказав Сашко. — Он Славко-молодший теж. У нього папаша був бізнесменом. Славко в Англії був, у коледжі… поки йому не набридло. Вибрав, розумієш, волю. І ти вибрав волю. Ну, і я тут, разом з вами. Через цих козлів.
— А в тебе мама залишилася?
Сашко подивився вгору, не зажмурюючись під струменями води, начебто очі в нього були скляними:
— Хоч би справедливість була… А так — ніякої справедливості. Людовик мене поміняє, хай тільки щось… Я йому казав — ви ж усе про мене знаєте. Я ж не з жиру, а від розпачу… А він каже — ну то й що.
* * *
— Що з тобою, Тошо?
Антон мовчав.
Ось уже другу гру він одверто саботував. Упускав м’яч. Промахувався з найвигідніших положень. Байдуже стежив за грою, ходив по майданчику пішки, як сторонній спостерігач.
— Що з тобою, ти перехотів грати? Набридло? Хочеш розпрощатися з хлопцями — і зі мною?
— Так, — сказав Антон.
— Що-о?!
— Я готовий піти на загальних підставах, — вимовив Антон, дивлячись Мелові поверх голови. — Це було б справедливо.
Мел помовчав. Взяв Антона за плече; його дотик був, як пещення гігантського богомола:
— Ти щось знаєш про справедливість? Поділися із мною. Бо я не знаю.
* * *
— Це Данилко, — сказав Людовик. — Чудово грає в нападі. Прошу любити й шанувати… Антоне, можна тебе попросити розім’ятися з Данилом один на один?
Хлопець був двометровий і дуже молодий. Років шістнадцяти, не старший. Насуплений. Напружений, але не зляканий. У гарній футболці відомої фірми.
— Давай, — Мел кинув Антонові м’яч. І поки той летів — Антон устиг зрозуміти, що Сашка більше не побачить.
«Що ти знаєш про справедливість?»
Чому — Сашко?!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сліпий Василіск» автора Дяченко С.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Баскетбол“ на сторінці 14. Приємного читання.