І замовк.
— Ну? — ледь помітно підморгнув Мел.
— Я мерзотник! — майже викрикнув Антон. — Я зрадник…
— І що? — Мел посміхнувся.
Антон мовчав.
— Не має значення, — сказав Мел. — Я тобі не суддя. Тепер у тебе одне завдання й одна думка в голові: будь-що закидати м’яч у кошик. Це єдина розрада, яку я можу тобі запропонувати… Тож радій: іншим і такої не дано.
* * *
Антон збагнув зміст його слів значно пізніше.
Ігрове поле було місцем, що заміняє життя, а душова — аналогом смерті. Символом розпачу.
Під час гри він думав тільки про м’яч. Тільки про те, як спекатися від опікуна-захисника і «запропонувати» себе тому, хто розігрує. Як точніше зробити передачу. Як обвести. Як відібрати. Як закидати.
Буденна загибель що підстерігає його в момент результативного кидка, перестала лякати. Тільки вогнемет, як і раніше, викликав жах, але до вогнеметів і Людовик і Мел удавалися за виняткових ситуацій. На очах Антона один раз спалили Сашка й один раз — Вову. Сам він такої долі поки що уникав.
Зате в душовій завжди пам’ятав, що трапилося. У душовій він повсякчас думав про маму та про червоне яблуко на споді спортивної сумки. Стояв обличчям до мокрих кахлів, слухав, як перемовляються хлопці в сусідніх кабінках, бачив зелений двір під ногами — і мамине обличчя, коли вона довідалася.
Про Оленку майже не згадувалося.
Вона, мабуть, уже народила. А може, минув лише один день… А можливо, сто років. І там уже немає нікого, хто його знав. І мама тепер вільна від…
А може, це навічно.
— Слухай, Сашко…
— Чого тобі?
— А що ці козли, в армії… що вони з тобою робили?
— Одчепися, — Сашко відразу оддалився, насупився і спохмурнів.
— Ти розумієш, — сказав Антон, ковтаючи гарячу воду. — Адже мене ніхто… Я з тих, хто «через жуйку повісився». Тільки я не вішався. Я…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сліпий Василіск» автора Дяченко С.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Баскетбол“ на сторінці 13. Приємного читання.