Баскетбол

Сліпий Василіск

Він, Антон, добровільно відмовився від потурання. А Сашко — той завжди боявся піти на загальних підставах…

«Людовик мене поміняє, хай тільки щось…»

І ось він, Антон, грає з якимось Данилком.

…Цей підліток був рішучий і самовпевнений. І на півголови за Антона вищий. Гра йшла по колу: Данилко притискав Антона до лінії, м’яч виходив в аут. І знову: Данилко притискав Антона до лінії…

— Гаразд, — сказав Людовик. — Мел, Антоне, зачекайте мене трохи.

І пішов за огорожу — удвох із Данилком.

— Мінятиме, — сказав Мел.

— Що? — не зрозумів Антон.

— Цей не підходить.

— А чим йому не догодив Сашко?!

Мел знизав плечима:

— Адже це він собі вибирає гравців, а не я і не ти… Правда?

Тієї ж миті з’явився Людовик з іншим хлопцем — це був Антонів ровесник, зацькований, маслакуватий, у поношеному флотському тільнику.

* * *

Коли рахунок у новій грі досяг двох тисяч ста восьми — двох тисяч дев’яноста на користь команди Мела, Людовик відклав армійський автомат. Антон ще не бачив вогнемета, але знав, що він неодмінно з’явиться; він знав це, але все одно рвонув до кільця. Був певен, що заб’є.

М’яч був жовтогарячий, а вогонь — білий. Якщо дивитися зсередини. Білий з тонкими чорними гілочками, схожими на кровоносні судини. І Антон біг і горів — довго, кілька нестерпних секунд.

У вогні згорталося листя каштана. І аркуші чиїхось листів — дитячий почерк; і обпливали, немов крижинки, кольорові та чорно-білі фотознімки…

Вони з Оленкою на морі. З «сувенірним» виднокраєм позаду. Оленка усміхається й обіймає Антона за шию.

Вона в тонкому халатику на мокре тіло.

Оленка…

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сліпий Василіск» автора Дяченко С.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Баскетбол“ на сторінці 15. Приємного читання.