TextBook — …Фелісо! Це ти?!
Тиша.
— Фелісо!!
Здалеку, з кухні, далеке:
— Що?
— Хто тут?!
Тиша. Феліса на кухні, Санчо в стайні, Альдонси немає вдома. Але хтось же щойно тут був? Хтось ішов за ним по п’ятах? Шепіт, метушня, дивний скрегіт…
Здалося?!
Тиша. Мороз по шкірі.
* * *Більш за все на світі він боявся втратити розум; батько нинішнього Карраско, старий сеньйор Карраско, дивився в його зіниці, прикушував губи, хитав головою і заспокоював — настільки ненатурально і фальшиво, що краще б мовчав…
Алонсо було тринадцять; його мучили страшні сни. Йому ввижалася чорна людина, яка причаїлася під ліжком. Потім сни стали явою: будинок, колись знайомий до останньої тріщинки в порозі, раптом виявився населеним чудовиськами. Алонсо нікого не хотів бачити, замикався в собі, ховався наодинці з власними страхами. Йому здавалося, що вчителі до нього чіпляються, що мати його не любить, що сеньйор Карраско хоче спеціально засадити його до божевільні…
— Може, переросте, — говорив матері сеньйор Карраско. Мати втирала сльози.
Він переріс.
Згадуючи потім свої страхи, він не міг не дивуватися мужності Дон-Кіхота. Ану спробуй виступити проти велетнів, навіть якщо велетні існують у твоїй уяві; все одно для тебе вони реально існують, ти бачиш їх у дрібних деталях, від їхньої ходи здригаєтся земля…
— Дай Боже, щоб божевілля оминуло вас, — казав за тиждень до власної смерті старий Карраско. — Може, й омине… але врахуйте: ви можете деградувати відразу і безповоротно, за кілька тижнів, і тільки раннє виявлення і сильні медикаменти… можуть сповільнити процес. А зупинити його, якщо воно надумає початися, зупинити не зможе ніхто… Це такий меч, що висить над вашою головою, така ваша доля. Мужайтеся…
…Йому здавалося, що предмети на його столі лежать не так, як він їх залишив. Може, Феліса знахабніла настільки, що полізла до його столу?
Він чомусь не наважився запитати. Хотів грізно накричати на неї — але в останній момент злякався незрозуміло чого…
Відтоді, коли він уперше побачив білу фігуру, якої насправді не було, якої не бачив Санчо, — з цього самого моменту дрібні, а потім усе більші безглуздості зачастили одна за одною, складаючись у симптоми.
Йому видавалося, що хтось гукає його на ім’я. Пошепки.
Він оглядався.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сліпий Василіск» автора Дяченко С.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Останній Дон Кіхот“ на сторінці 22. Приємного читання.