TextBook — Санчо, — голос її звучав тепер вкрадливо, як дзюрчання. — Санчо… А хочете шоколаду? У мене є… Хочете?
— Совість мою купити? — огризнувся Санчо.
Феліса спересердя жбурнула шваброю об підлогу:
— Яку совість! Чого ви хочете від мене! Це не ваш будинок, це чужий будинок… Хазяїн у будинку може робити що завгодно, ясно вам? Що завгодно і з ким завгодно!
— Порадимося із сеньйорою Альдонсою, — покивав Санчо. — Тут тобі й жаба цицьки дасть…
— При чому тут… жаба… при чому тут сеньйора Альдонса! Вона й так усе знає!
— Що — усе? — здивувався Санчо.
Якийсь час вони дивилися один на одного, не відриваючись.
— Вам усе одно ніхто не повірить, — пошепки повторила Феліса.
— Подивимося, — з охотою відгукнувся Санчо.
— Санчо, чого ви від мене хочете?
— Нічого, — Санчо відвернувся.
— Ну будь ласка, Санчо! Скажіть!
Санчо знову подивився їй в очі. Феліса з останніх сил стримувала сльози.
Тоді він визнав за можливе усміхнутися.
Вона піймала його посмішку — і боязко, з надією, усміхнулася у відповідь.
Тоді він насупився і відвернувся; вона почала схлипувати, тоді він подивився на неї знову — і поманив пальцем…
Вона підійшла.
* * *До від’їзду залишилося п’ять днів.
Жахливо мало. Вічність.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сліпий Василіск» автора Дяченко С.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Останній Дон Кіхот“ на сторінці 16. Приємного читання.