— Чому ж ви звеліли всім іти туди, до них? — запитав Люк з підозрою.
— Я нікому нічого не велів… Я розповів усе, що знав. Вони вибрали самі. Як колись вибрав Лідер…
— Ви вірите у цю історію про Лідера?
— Вірю, — серйозно відгукнувся Дим. — Мені здається, усе було саме так.
Люк закінчив наводити порядок на робочому столі. Витер руки ганчірочкою — обривком білого колись халата:
— А чому ви не залишилися в Хазяїв? Адже там можна жити, і жити непогано?
— Я не можу без стада, — сказав Дим з відразою.
— Може, це не завжди погано, — пошепки промовив Люк.
Руки його давно були сухими, але він досі м’яв і мучив нещасну ганчірочку. Летіли білі клапті.
— А яку тему диплома тобі зарізали? — запитав Дим.
Ганчірочка трісла; Люк опам’ятався. Обережно поклав у цебро обидві кошлаті половинки:
— Та так… Я розробляв альтернативу… маячкам.
— Розробив? — швидко запитав Дим.
Люк помовчав. Відвів очі:
— Ні. Коли стало зрозуміло, що ця навала… Я цілими днями сидів… я думав: зараз я знайду панацею — і прославлюся. Я буду… знаменитішим, ніж Діва Донна, — він невесело посміхнувся. — І вона мене полюбить…
— Не вийшло? — запитав Дим, заздалегідь знаючи відповідь.
Люк хитнув опущеною головою:
— Не вийшло. Знаєте, серед дослідників ходила така байка… що Арті-Польовий не видумав маячки. Що він здер ідею в якійсь старій книзі, а джерело потім знищив. Що з нашим рівнем технології неможливо додуматися до такого… що треба знати про фізіологію вовка в десять разів більше, ніж міг знати Арті. Тощо… І ось коли я сидів, і була паніка, повні вулиці біженців, їжі ні травинки… А я сидів у лабораторії і щосекунди все чіткіше розумів, що спроби мої смішні, і правильно мені зарізали тему… Я зневірився, і тоді мені здавалося, що ці плітки мали під собою ґрунт.
Дим оглянувся.
Стіни лабораторії раптом нависли над ним, як нависали колись безрозмірні простори Хазяїнів. Щільно загвинчені ємкості з реактивами, громіздкі прилади з тьмяними дисплеями, переплетення дротів і гори лабораторного посуду — все це видавалося фальшивим, муляжним, мертвим.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сліпий Василіск» автора Дяченко С.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вовча сить (повість)“ на сторінці 32. Приємного читання.