Розділ «Глава 15»

— Ледь не вбили.

— За що?!

— Бо я носила під серцем байстря.

— Пробач, але що означає се слово — «байстря»?

— Безбатченко. Незаконна дитина.

— Я щось нічого не втямлю, — проводячи пальцями по очах так, ніби знімав павутиння облуди, промовив Олесь. — Це як — незаконна дитина? Хіба ж то бувають такі?

— В моєму світі, — кладучи іронічний наголос на «моєму», зізналася Лана, — вважають, що дитя, народжене поза шлюбом, незаконне.

— А чим воно гірше за того, яке народилось у шлюбі? Воно що, безноге, безруке? Усі діти — дар Світла!

— Мій пане, в нас так ведеться з давніх часів — дитина, народжена без батька, є ганьбою для своєї матері.

— Твій син був для тебе ганьбою?

— Ні!

— А шлюб? Як у вас укладається шлюб?

— Донедавна було так — пара йшла в спеціальний дім, де жінка, яку призначила держава, реєструвала їхній шлюб, і…

— Що робила?

— Засвідчувала їхнє бажання бути разом.

— Так, я зрозумів. Якась стороння жінка оголошувала пару подружжям, і це вважалось законним. Вона була обрана Світлом?

— Не думаю.

— А шлюб був до скону?

— Ні. Можна було звернутись в той самий дім, але до іншої жінки і розірвати шлюб.

— Мій світлячку, ти не сердься на мене, але ваш державний устрій — то справжнє божевілля. І після того ви ще називаєте народження дитини поза такими, із дозволу сказати, узами, гріхом? Я не бачу різниці!