Розділ «Глава 3. В середині веселки»

— Так. Зі мною дещо трапилося після нашої розмови.

— Поки що ти тільки свідок, — заперечив він. — Головні події попереду.

— Але вже в дечому взяла участь сама, — мала на увазі свої нові можливості.

— Ти накоїла дурниць..

— Яких ще дурниць? — образилась і навіть не здивувалася, що він усе про мене знає. — Просто життєві моменти.

— У тебе лише моменти, Марго, так було весь час, а треба вчитися бачити загальне полотно.

Він не міг висловлюватися по-людськи.

— Вчитися? Добре, але в мене є одне запитання.

— У тебе їх багато, але заважає одна проблема: часто здається, що тебе використовують, але це нормальне явище.

— Тобто?

Він подивився мені у вічі, і я опустила їх додолу.

— Ти хочеш, щоб тебе любили ні за що, а сама весь час шукаєш вигоду. От, наприклад, я б не зацікавив тебе, якби не знав твою таємницю, а ти мені цікава сама по собі. Між нами існує зв’язок, незалежно від наших бажань, але відтворити зв’язок між тобою і ще кимось неможливо, тому що та людина буде іншою, і шлях у неї інший. Те, що ми перетнулися — не просто приємна несподіванка, а закономірна течія подій, переломний момент між закінченням одного й початком іншого життєвого періоду, якісно нового.

Я не хотіла слухати про шлях і період, а хотіла розібратися в суто особистому питанні.

— Ти казав, що зустрів жінку, яка перевернула твій світ. Як це трапилося?

— Я не шукав її, а просто ішов своїм шляхом. Вона пройшла повз мене, і я не зміг її відпустити.

Супер, я все життя саме про такий варіант і мріяла.

— А в мене теж так буде? — наївно спитала.

Він вирішив, що я безнадійна.

— Ти сама все зрозумієш, адже в тебе відкрилися нові здатності.

Він відав! Я так і знала.