Розділ «37»

Покрита мембранами замість пір’я, вона мала ту особливість, що, поглинаючи теплову енергію, створювала холодну захисну пелену навколо «дрозда».

Дрон вибрав зручну гілку в парку, сів і вкотре розпустив крила для енергетичної накачки.

Набравшись якомога більше сонячної енергії, терпляче чекав нового ранку. За інструкцією.

З першими променями чубчик на голівці одкинувся й звідти виповзло вісім симпатичненьких джмеликів.

Вони також розправили крильця невластивого чорного кольору, сказати б, енергопоглинального.

За світловий день вони слухняно поринули далі по азимуту, долаючи чималі угіддя — лісові, мисливські, річкові, озерні, садові, паркові.

Там, посідавши на крона дерев з сонячного боку, очікували нового ранку. За інструкцією.

І знову Бог боронив од негоди.

...Тарас у далекій лісосмузі зрадів, бо рожевий спалах порадував — це засвітився вогник на мобільнику.

Здавалося б, звичайному, якби трохи не переробленому. Цього разу тут з’явилася примітивна картинка:

вулик, на якому сидів волохатий джмелик. Подумавши, комаха відсунула набік черевце, і звідти поповзли на волю комарики — манюсінькі дроненята.

На охоронних периметрах, звісно, набагато ефективніше просте людське спостереження, ніяка автоматика не ладна конкурувати, бо автоматика не має інтуїції, притаманної двоногим охоронцям, ті своїми тренованими передчуттями прочісували сектори спостережень.

Однак хоч як вони напружували зір, та догледіти мізерних комариків не могли, а якби й догледіли, то не звернули б уваги — адже на таку комашню вказівок не було. Не було інструкцій.

Комашки терпляче сиділи над автоматичними броньованими дверима вілли, і з кожним їхнім помахом досередини затягувало невеличку зграйку, там вони розділялися і ринули коридорами.

Невеличкий комарик-дзюбрик № 7 виснажено впав на килим.

До кімнати зайшла покоївка під супроводом двох у цивільному і, перш ніж запустити пилососа, одіпнула важкі штори на важких броньованих скло-пакетах.

Промінь сонця уже впав на килим, і крильця комашки почали оживати, однак жінка під важкими поглядами охоронців пригадала інструкцію й хутко запнула вікно — й темні крильцята комарика знову поникли.

А як увімкнула люстри, то ті крильця потроху напнулися і, перш ніж прибиральниця запустила пилососа, комашина полинула вгору, до лампочок, і якнайзручніше розправила до них свої мініатюрні крильця.

За якийсь час у кабінет, одпустивши під дверима охорону, увійшов невеликий чоловік, чия хода копіювала упевнену ходу колишнього президента США Буша-молодшого.

Імітуючи атлетизм, чоловік твердим кроком підійшов до столу, владно окинув оком приготовані папери і урочисто впав у трон.