Розділ сьомий Вісник смерті

— Наприклад?

— Ох... Божену вводили в гру, коли треба було зібрати відомості про чоловіків з товариства вищого, аніж мешканці передмість чи завсідники злодійських барів та притонів. Навіть... — тепер посміхнулася Магда, — не завжди чоловіків. Розумієте?

— О, Господи, — Кошовий не стримався, перехрестився. — Давайте якось обійдемо це, якщо мені не знадобиться.

— Вам вирішувати, знадобиться чи ні.

Магді вдалося провокувати його, загнати на слизьке, й вона з того відверто тішилася. Не все ж їй опинятися в незручному становищі й програвати.

— Не знадобиться, — буркнув Клим. — Корисніше дізнатися, до кого панну Божену, так би мовити, підводили востаннє. Навіть уточню, — він упорядкував думки. — Її міг убити той, про кого вона за родом своєї діяльності знала те, про що не має дізнатися чинна влада. Інші гріхи від росіян нема смислу приховувати. Божена як колишній агент кримінальної поліції могла стати небезпечною для того чи тих, хто сьогодні у Львові обіймає досить затишну для себе посаду. Співпрацює з окупантами, як би патетично це не прозвучало. А Божена з якихось причин все псувала.

— Згодна. Доп'ємо лікер — і я спробую назвати прізвище — чи назву, а потім доп'ємо?

Замість відповіді Кошовий розлив напій по келишкам.

До денця випив.

Варто.