Розділ сьомий Вісник смерті

— Хай навіть за вами стежили.

— Ні! Я перевіряв!

— Умієте? Маєте досвід? Климентію, все в порядку. Хочуть — нехай. Я вся на виду, не ховаюся. Швидше приставлять когось до мене, та й то... Слухайте, нас із вами останнім часом бачили разом у різних місцях, тут — серед іншого. Тож не переймайтеся.

На Магді була проста пряма сукня, поверх якої вона, всупереч усім велінням моди й правилам гарного тону, вдягнула й щільно запахнула важкуватий турецький халат, з вигляду — майже новий. Пояснювати нічого не треба: в готелі, як і всюди по місту, окрім військових та державних установ, не опалювали. Холод чим далі, тим сильніше лютував, щілини у вікнах старанно забивали клоччям, допомагало слабко, тож Кошовий не здивувався, аби Магда, завжди втілення доброго смаку та зразок елегантності й стилю для багатьох, зустріла б його в пальті та бабській хустці.

— Рада вас бачити неушкодженим, — сказала вона, жестом запрошуючи сідати в крісло. — Нічим, на жаль, не пригощу. Нічого особливого не маю. Хоча... У «Жоржі» мене шанують, роздобули десь лікеру, спеціально. Хочете?

— За інших обставин обрав би коньяк чи наливку, — сумно посміхнувся Клим. — Перебирати харчами не доводиться.

— І печиво! Це я про харчі.

Магда виставила на столик бляшану коробку, на третину наповнену пісочним печивом, подала почату пляшку лікеру.

— Хазяйнуйте. Турбуйтеся про даму.

— Хоч якась ілюзія миру.

— Не живіть ілюзіями, Климентію. Мир не скоро настане.

— Думаєте, війна надовго?

— Всі війни тривають якийсь час, — зазначила вона філософськи. — Проте не всяке припинення обопільної стрілянини на фронтах означатиме її фактичний кінець. Мир, справжній мир, треба встановлювати довго. Часом — навіть кілька років, більше, ніж воювали.

— А ви цікавитеся історіями воєн, пані Магдо.

— Коли нема чим особливо зайнятися, читаєш книжки, які знайдуться. Цілком природно, що нині варто знати якнайбільше про всякі війни. Цікаво шукати схожі ситуації. Робити прогнози, коли і як усе скінчиться. Вам не цікаво хіба?

— Хтозна.

— Принаймні, давайте справді без ілюзій. Ведемо себе так, як належить і як звикли. Війна стосунків не міняє, лиш робить деякі зрозумілішими. Згодні?

Замість відповіді Кошовий розлив лікер по келишках.

Свій ковтнув відразу. Закашлявся — солодких напоїв не любив. Магда порцію смакувала. Потім поставила на стіл, узяла папіросну коробку, відкрила тонкими пальцями. Всередині Кошовий побачив саморобні цигарки, скручені зі звичайного папіросного паперу, яким користувалися любителі тютюну-самосаду.

— Курите міцні?