Розділ сьомий Вісник смерті

— Де ви зараз знайдете легші? Чоловіче, жіноче — розмилося все.

Постукавши гільзою об кришку коробки, Магда розім'яла цигарку. Лишилася сидіти, тож Клим узяв сірники, підвівся, підійшов, підніс вогню. Затягнувшись, Магда випустила не зовсім ароматний, терпкий дим, поцікавилась:

— Ви, бачу, втримуєтесь.

— Сигари зникли, — розвів руками Клим, задуваючи вогонь.

— Міняйте звички.

— Поки не хочу. Терплю.

Магда повела плечима, відкинулася на спинку фотелю, втонувши в ньому.

— Аби йшли навідати, попити лікеру, не хвилювалися б про стеження.

— Ваша правда, пані Магдо. Є справа.

— До мене?

— У мене. До вас.

Її чорні брови смикнулися догори.

— Цікаво, в чому ж ви не можете обійтися без мене тепер, коли зрівнялися в можливостях.

Наливши собі лікеру знову, Клим цього разу не поспішав, теж зробив невеличкий ковток.

— Божена Микульська.

— Що з нею?

Віко раптово сіпнулося.

Кошовий не чекав, що так швидко.

— Загинула. Вбита.

Тонкі пальці переламали цигарку навпіл.