Розділ сьомий Вісник смерті

— Мені пояснили: свої чини й посади він не повного мірою заслуговує. Просування вгору гарантоване йому від народження. Платови вже більше сотні років вірою і правдою служать цареві, це військова династія. Будь-якому Платову по чоловічій лінії гарантоване, скажемо так, тепле й помітне місце. У нашому випадку цей — штабний.

— Чим же переймається?

— Будь-хто може закинути, що займає не своє місце. Не заслужив, тягнеш за собою не шлейф власних подвигів, а родовід.

— Вам це хтось розповів?

— Пані Магдо, я хіба не вмію робити висновки самостійно? У вас була безліч нагод переконатися!

Магда прикусила губу. Клим зрозумів: згадала, як пошук Різника з Городоцької привів до неї, після чого вона змушена була признатися в тому, що давно й уперто намагалася забути. Вона ось і зараз труснула головою, вочевидь відганяючи прикрі спогади.

— З цим розібралися. Далі не вгадаю, з чим завітали до мене.

— Даруйте, але повторю: панна Божена — мисливиця. Не знаючи мети напевне, припускаю лише два варіанти. Вона авантюристка, обкручує чоловіків із метою нажитися, помпувати з них гроші чи інші блага — але в такому разі жила занадто скромно. В іншому випадку свої навички використовувала, працюючи на поліцію. Як на мене, ідеальний агент. Чи є третій варіант?

Магда докурила, подивилася на недопалок, потім — на Кошового.

— Ні.

— Ні?

— Нема третього. Обидва вірні. Перший перетік у другий. Трансформація, є таке слово.

— Я його знаю, — посміхнувся Клим. — Докладніше можете?

— Божену завербували й залучили до агентурної роботи ще за життя мого чоловіка, коли він очолював кримінальну поліцію, а вона була зовсім дівчиськом.

— Момент! Він знав про те, а його наступник, Віхура...

— Не його парафія.

Кошовий гмикнув: не так давно сказав те саме. Отже, думки збігаються, обоє знають, про що говорять. Магда не звернула увагу, вела далі:

— Та й не чоловікова так само. Густаву тоді повідали про неї як про невеличку сенсацію. А він — мені, знаєте, багато говорив зі мною про свою службу. Божену могли судити, було за що. Натомість почали використовувати, отримала кодове ім'я, як усякий агент. Ну, чоловік цього вже не знав, надто дрібно для його статусу. Віхурі, певна, теж у рапортах траплялося те псевдо. Та він не знав, як її справжнє ім'я, тим більше — яка з себе. Її залучали в особливих випадках.

— Тобто — не часто?

— Особливі випадки теж трапляються частенько. Вони просто, гм, особливі.