Розділ чотирнадцятий Дещо про облогу Перемишля

— Слово.

— Слово офіцера?

— Перед вами офіцер.

— Пані Магда?

— Господи, та дайте мені вже з нею спокій! Хай ховається, де ховається, чи повертається до себе, чи живе у вас, чи з вами! Мене справді ввели в оману, визнаю — сам у всьому винен, розберуся й залагоджу. Тут кожен день щось нове. Жертв нема, непорозуміння вчорашнє забудеться.

— Письмове підтвердження, пане капітане.

— Я сказав — слова офіцера досить.

— На ньому й ловлю.

— Далі тягнете кота за хвіст?

— Антон Платов.

Зубов вклякнув на стільці.

— Що ви сказали?

— Він убив свою коханку. Ви підозрювали подібне від самого початку. Мотив інший. Не ревнощі.