Розділ чотирнадцятий Дещо про облогу Перемишля

— Вбивця міг не знати про таємну місію Божени.

— Але в такому разі знову повертаємося на побутовий ґрунт. Вже не вірю. Банальні ревнощі відпадають. Тим більше, комісар Віхура має рацію: її забили люто, з усієї злості, вихлюпнувши ненависть на маленьку жінку. Ревнощів замало, вона явно комусь заважала родом своєї діяльності. Перейшла комусь дорогу як агент, — він клацнув пальцями. — Причина тут, Магдо. Чуйка в мене.

— Не сперечатимусь, — кивнула вона. — Мала безліч нагод переконатися в її правдивості.

Кошовий став напроти, схрестивши руки на грудях.

— Нічого не хочеш більше повідати?

— Наприклад?

— Яке завдання мала Божена. Обмовилася про зірвану операцію. То веди до кінця. Але — не від самого початку.

Магда хвильку подумала, примруживши очі.

— Гірше не стане. По-моєму, це приміщення вже не вміщає такої кількості державних та військових таємниць, які прозвучали тут за кілька останніх годин. А що ти зараз маєш на увазі?

— Початок я знаю. Божена, виконуючи завдання Відня, сама активно пішла на контакт із капітаном Платовим. Раніше вона була агентом кримінальної поліції, потім — політичної. Виглядає, ти доклалася до того, аби просувати дівчину, так би мовити, кар'єрними сходами. Вона мала рости над собою. Панна стрімко закохала в себе російського офіцера, бо мала такий досвід і, повторюся, відповідне завдання. Мета — генеральний штаб та відомості, які Відень міг звідти почерпнути. Аж раптом її вбивають. Дізнавшись про завдання Божени Микульської, я спробую вирахувати, хто міг їй завадити в такий жорстокий спосіб. Тепер слухаю.

Магда зітхнула.

— Перемишль.

— Тобто?

— Перемишлянська фортеця[41]. Тут, у своїх новостворених газетах, росіяни радісно сурмили у вересні про початок облоги й пророкували швидкий успіх. Не звернув увагу: коли на початку жовтня австрійська армія їхню відкинула, давши по пискові, це не дуже тиражувалося. На той час, як ти вже знаєш, Божена стала коханкою Платова, котрого вибрала, бо служив при штабі. Вона казала: росіяни засмучені відступом та втратою позицій, тож готують нову наступальну операцію.

— Відень зацікавило це?

— Сам розумієш — не те слово. Втримати Перемишль зараз, коли військо кайзера стрімко й ганебно задкувало, — справа честі. Потрібна перемога. Для того треба знати плани царської армії стосовно нової спроби облоги Перемишля. Й запобігти їм, завдавши удару у відповідь.

— Платов не тримає секретів? Надміру язикатий?

Магда посміхнулася.

— Ти не знав панни Божени. Вона, Климе, з породи таких дівчат, котрі й мертвого розговорять. Тим більше, Платов, з її слів, надміру переймався власним родоводом.

— Так-так, спадковий військовий, швидкий чин, тепле місце при штабі в пам'ять про заслуги предків перед короною. Дуже кортіло офіцерові проявити себе, а не відповідати власному прізвищу. І що?