Розділ четвертий Інший спосіб вийти з тюрми

Погляд і голос вкотре помінялися.

Стали не холодними — крижаними.

Кошовий ще не розумів, звідки в цій маленькій камері слід чекати небезпеки. Але вже відчув її наближення. Роззирнувся, мовби чекаючи, що зараз крізь стіни полізе якась містична потвора, — нічого й нікого більше в замкненій ззовні камері Клим не чекав.

— Прошу?

— Ні, — повторив Захар. — Не піду я на суд. Це означатиме — винен. Судити себе не дам.

– Іншого способу вийти на волю, ніж за рішенням суду, я не знаю.

— Я знаю.

Стрілець неквапом розвернувся спиною до відвідувача.

Широким кроком скоротив відстань до нар.

Присів, незграбним жестом скинувши мазепинку на підлогу.

Нахилився, аби взяти.

Став для чогось на коліна.

Затримався трошки довше, ніж треба, аби просто підняти впалу шапку.

Коли випростався й розвернувся, Кошовий побачив націлене на себе револьверне дуло.

— Отак, — виплюнув в’язень.