Розділ четвертий Інший спосіб вийти з тюрми

Чекаючи на щось подібне, Клим усе одно мимоволі здригнувся й втиснувся в стіну. Кайданок на в’язневі не було, і стрілець мав кураж накинутись на нього просто тут, у камері, і душити, поки на крик прибіжить варта. Проте, зважаючи, з ким мається до діла, Кошовий лишав для себе мінімум шансів у замкненому просторі.

Та Ладний підійшов упритул, уперся в стіну по обидва боки Климової голови, і тепер їх розділяла лише відстань довжини стрільцевих рук. Дихання Ладного було важким, не дуже приємним — дешевий тютюн, змішаний з перегаром. Клим навіть машинально відвернувся, кривлячись, але потім знову глянув Захарові в очі.

— Слухаю.

— Я не вбивав Косацького. Не знаю, як це довести. Доводити мають слідчі, адвокати, бо такі правила: на слово людині ніхто ніколи не вірить. Мені сказали поговорити з вами, бо ви допоможете.

— Допоможу. Давайте заспокоїмося й поговоримо.

Ладний відхилився, відступив на кілька кроків.

— Говоріть.

Кошовий зібрався з думками.

— Отже, ви не вбивали, — мовив, не так балакаючи з Захаром, як міркуючи вголос. — Коли так, почнемо спочатку.

Зараз Кошовий відчув себе більш упевнено.

Пройшовшись по невеликій камері, він потер руки, як часто робив, виступаючи в суді. Віко не сіпалося, він був готовий до бою. Навіть не стримався — підбадьорливо посміхнувся стрільцеві.

— Я читав вашу записку…

— То лист, — перервав Захар.

— Хто адресат?

— Вам не зрозуміти — але ніхто.

— Тобто?

— Ну… Може, це дурня… Та я колись вів щоденник. Писав туди всяке. Почав на фронті. Потім, коли став одужувати, захопився цим у госпіталі. Показував докторові Франку там, у притулку. Він оцінив… — зараз Ладний говорив інакше, ніби виправдовувався. — То не було красне письменство. Не те, що називають літературою. Вірші в мене колись виходили, ну, то я так думав.

— Що ж тоді оцінив пан Франко? — заохотив Клим.

— Живу основу. Справжню — так сказав, — Захарові очі зблиснули. — То, мовляв, написано людиною, котра щиро пропустила через себе військові жахи й героїзм та жертовність, власний та інших. Переконував: з цього вправний автор може зробити не один, а навіть кілька творів. Ідея є в кожному реченні, на кожній сторінці.

— Добре. Де той щоденник?