Розділ четвертий Інший спосіб вийти з тюрми

— У процесі вас відпустило. Ви, як кажуть, стравили пару. Зіжмакали недописане, викинули… Що далі?

— Вдягнувся й пішов геть із кімнати.

— Вас затримали з револьвером у руці. Зброя ваша?

— Моя. Лишив собі з війни. Майже всі так роблять.

— Я не закидаю вам цього, Захаре. Цікавить інше: для чого ви взяли його з собою, коли виходили?

— Звичка.

— Для слідства й тим більше — суду це не пояснення.

— Не буде суду, — кинув раптом Ладний.

— Чому це? — здивувався Клим. — Хіба ми не до суду готуємося?

— Судять винних. Я — ні.

— Але суд виправдовує.

— Ще раз вам кажу: отой перший спосіб, про який ви говорили, не годиться. Слідство проти мене, і ви чудово розумієте, чому.

— Не зовсім, — мовив Кошовий, та враз передумав, заперечив сам собі: — Хоча, знаєте, так виглядає. Знайдений, гм, запис вами пояснюється. І якби незабаром Олеся Косацького не застрелили, а вас би не зловили там закривавленого, ще й з револьвером, на нього можна було б не зважати. А так він став ланкою загального ланцюга.

Захар уперто мотнув головою:

— Нема ланцюга.

— Гаразд. Як було?

Тепер з думками зібрався Ладний.

— Вчора я вийшов із притулку, прихопивши револьвер, бо звик так ходити містом. Спершу не мав мети, завернув до найближчого бару. Там зустрів кількох знайомих, із тих, хто завжди відчуває себе вищим на моєму фоні…

— Саме на вашому?

— Не так: поруч із подібними до мене особами. Огидні типажі, коли чесно.