Розділ «5. Теософи колишніми не бувають»

— Давай, Олеже, ми тобі допоможемо. Мстиславе!

Інший парубок сів поряд, і вони одночасно з Іваном взяли Олега за зап’ястки. Свідомість лишалася чіткою. Він відчув, що у неї дедалі глибше занурюються Іван та Мстислав. Було бридко, як під час гастроскопії, навіть горлянка стискалася у спазмах. На очі набігали сльози, але Олег і не думав про те, щоб вирвати руки, усвідомлюючи: усе, що відбувається, є правильним. Якоїсь миті рух у його свідомості наштовхнувся на перешкоду і зупинився. Запахло потом — напевне, це просування коштувало Іванові та Мстиславу великих зусиль. Мечислав схвильовано поглядав на них, але від втручання утримувався. Зненацька Олег знову відчув Порадника. Виявляється, він не зник, а лише причаївся у глибинах його свідомості, на самісінькому дні. Щойно його там знайшли — паразит атакував парубка. Той вигнувся на ліжку, руки почали смикатися, вириваючись із чіпких пальців характерників. Мечислав кинувся до них, вчепився в Олегові плечі й усією масою притиснув його до ліжка. Порадника вдалося блокувати, але як не намагався Іван відділити його від свідомості Олега, все було марно.

— Пірнув у підсвідомість, — важко зітхнув старший характерник, відпускаючи Олегову руку, — а ти молодець, добре тримався. Я не ризикнув іти за ним, бо, схоже, Порадник запрограмований зруйнувати твою психіку, якщо спробувати його вийняти.

— То Олег тепер приречений все життя бути з ним? — Мечислав лише зараз відпустив його плечі.

— Порадник є комбінацією комп’ютерних програм та кабалістичного заклинання. Якщо в нього заклали здатність адаптуватися до зміни зовнішніх обставин і, Боже борони, еволюціонувати — тоді справи кепські.

— Тату, але ж комп’ютерних програм, здатних до саморозвитку, ще не винайшли, — Мстислав підвівся з Олегового ліжка.

— Хто знає, — Іван також устав. — Ти ж сам бачив, що Порадник поводився, немов розумна істота.

— Може, розробник просто заклав безліч варіантів його поведінки, — припустив Мечислав. — На всі випадки життя, так би мовити…

— Гадаєте, Транихиїл міг передбачити, що у моїй свідомості хтось порпатиметься? — Олег кількома рухами розім’яв руки, а тоді скроні.

— То ти знаєш, хто саме перетворив тебе на біоробота? — запитав Мстислав.

— Олег, виявляється, не цілковито біоробот! — зауважив Іван. — Нам слід допомогти йому навчитися контролювати свою свідомість та підсвідомість.

— Бо дідусь Фрейд[12] твердив, що нами керує саме підсвідоме, — у дверях з’явився Гордій.

— Тим характерники й різняться від інших, що вони здатні за допомогою надсвідомого керувати свідомістю та підсвідомістю, — відповів йому Іван. — Олеже, ти знаєш де знайти Транихиїла?

— Так, можу показати…

— Чекайте, — вигукнув Мстислав. — А чи не можна керувати програмою-порадником дистанційно?..

— Можна! — захвилювався Олег. — Транихиїл керував моїми рухами за допомогою пульту.

— Доки ти не позбувся програми, нам слід триматися якомога далі від розробника, — сказав Іван. — Негайно підемо на Хортицю. Там є одна річ, яка тобі, сподіваюся, допоможе.