— Є деякі задумки, — відповів Іван.
— Але останні події привернули до нас трохи зайвої уваги… — зауважив Гордій.
— Увагу виявляють люди, яких відстежили Мстислав із Остапом на річковому вокзалі? Ті, що стежили за нами, завдяки сигналам мобільних телефонів? — поцікавився Олег, якому Мстислав дорогою встиг розповісти про пригоду у кав’ярні на річковому вокзалі.
— Це нові фігуранти на нашому обрії. Є ще й старі — Йосип Бланк, Транихиїл, твоя, вибачай Олеже, Людмила… Але головне — ті, хто стоїть за ними, — відповів Іван.
— Їм потрібен ти, — додав Гордій, — бо вважають тебе біороботом, а ще більше — біоінформаційна речовина, яка допоможе створити ще тисячі таких.
— Додав я вам клопотів, — зітхнув Олег.
— Не журися, — Мстислав поплескав його по плечі. — Ти нам вже допомагаєш. Завдяки тобі ми полонили у сапфіровій пляшечці програму-заклинання Порадника. Немов джина з арабських казок, — усміхнувся молодий характерник. — До речі, а що ми з ним робитимемо? — запитав він у батька.
— Гадаю, Триголос підкаже, — відповів синові Іван. — Зараз ідеться про інше: наше становище різко змінилося — діяти поволі, як ми планували раніше, не вийде — за нами вестимуть щільне стеження. Олеже, — вів він далі, — ще років десять тому ми збагнули, що така Україна, якою її будує нинішня так звана «еліта», не потрібна ні українцям, ні світові. Тій «еліті» вона також не потрібна, бо усі її дії спрямовані лише на пограбування країни. Витрачають і витрачатимуть награбоване вони у безпечніших, заможних та комфортних країнах.
— Якщо такі взагалі залишаться десь у майбутньому світі, — Гордій зробив кілька кроків невеликим приміщенням.
— Режим, який розкрадає ресурси країни, не дбаючи про їхнє відновлення, включно з ресурсами людськими, називається окупаційним, — твердо мовив Іван. — Держава Україна нині становить найбільшу загрозу для країни Україна. Така Україна потрібна лише Росії, бо й там усе майже так само, навіть гірше. Дар сили характерників зобов’язує нас зробити усе можливе для порятунку країни. Ми готувалися до цього поволі, розуміючи масштабність завдання, але обставини змушують нас прискорити події. Про наше існування та можливості дізналися забагато зацікавлених у тому, щоб завадити нашій місії. Тут, у Трахтемирові, — Іван хитнув головою у бік задраєного ілюмінатора, — розташована таємна штаб-квартира Ордену Триголоса. Він нечисленний — налічує лише сімох членів. З чотирма ти вже знайомий — Гордій, Мстислав, Мечислав та я. Решта троє прибудуть до Трахтемирова днями. Прибудуть, Олеже, аби посвятити тебе восьмим членом Ордену.
До кают-компанії увійшов капітан, повідомив: за прогнозом, погода завтра буде сприятливіша, можна буде причалити у Трахтемирові. Вирішили швартуватися, щойно розвидниться. На «Спасі» оголосили відбій.
* * *Літак випірнув із товстого шару хмар і пішов на посадку. Невелике повітряне судно трохи трусило — було вітряно, починався дощ. Стюардеса для годиться попросила Шахсуварова пристебнутися ременем, але олігарх натомість підвівся й пішов до кабіни пілотів із пузатою чаркою у руці. Завжди любив звідти спостерігати за посадкою, потягуючи коньяк. Заперечити власникові літака молода дівчина не наважилася.
Унизу, в дощовій мряці, пропливали корпуси заводів, тьмяним свинцем блиснув Дніпро, промайнули квартали новобудов, наближалися жовті вогні посадкової смуги. Усе відбувалося у штатному режимі.
Владімір поглянув в ілюмінатор і помітив, що паралельним з ними курсом рухається маленький, майже іграшковий, літачок. Він хотів сказати про це командирові, але кабіною раптом забігали яскраві зелені промені. Другий пілот вилаявся — мовляв, дістали ці хулігани, які в останні місяці по усьому світові намагаються засліплювати пілотів лазерними указками. Командир запевнив Шахсуварова, що жодної небезпеки немає — указкою зашкодити літакові неможливо… Потужний спалах світла і сильний гуркіт увірвав його заспокійливу промову.
Літак на швидкості вдарився шасі об посадкову смугу і почав хилитися на лівий бік. Шахсуваров нічого не бачив. Почувся пронизливий скрегіт — крило зачепило землю, судно швидко закрутилося на бетонці. Чоловік відчув, як його підкидає у повітря, і свідомість вимкнулася.
Про жорстку посадку олігархового літака у місцевому аеропорту Йосип Бланк почув наступного ранку із телевізійних новин. Він саме голився у ванній, за звичкою слухаючи останні вісті одного з російських телеканалів, коли раптом почув про катастрофу та прізвище Шахсуварова. З несподіванки Йосип неоковирним рухом порізав шию й кинувся у кімнату до телевізора. Задзвонив мобільний. Навіть не поглянувши, хто телефонує, чоловік вимкнув апарат і прикипів до екрана. Там тележурналіст, походжаючи перед парканом летовища, високим неприємним голосом розповідав, що місцева диспетчерська служба не спромоглася забезпечити посадки повітряного судна з VIP-персоною на облавку. Натякав на зацікавленість українського бізнесу в усуненні Шахсуварова з місцевих ринків комунальних послуг, говорив, що Росія не може залишити цю аварію без ретельного розслідування. Та чи лишився живим власник літака, чомусь не повідомив. Про екіпаж сказав, що загинули командир та стюардеса, другий пілот перебуває у реанімації місцевої лікарні, його стан «стабільно тяжкий».
Знову задзвонив мобільний. Цього разу Йосип, побачивши, що телефонує Транихиїл, поквапився відповісти.
Томас, зловтішаючись, прослухав запис цієї розмови. З імітацією теракту проти літака Макака впорався ліпше, ніж із викраденням портфеля в Бланка. Безпілотний диверсійний пристрій, застосований для усунення олігарха, самоліквідувався без сліду, тож заокеанські «вуха» в організації катастрофи не вилізуть. Успіх теракту був досягнутий завдяки тому, що співробітники московського офісу ЦРУ дізналися точний час вильоту Шахсуварова з Домодєдова і розрахували момент його з’яви над Дніпропетровськом. А ще олігарха підвела любов до символів — його літак був розфарбований у прикметні агресивні кольори монархічних прапорів. Після здійснення операції прикриття старшого волоцюгу та трьох його молодших посіпак за усіма канонами шпигунського жанру слід було б ліквідувати. Але він ще був потрібний для контакту з Деном та Гусиком — тож довелося чесно заплатити новоспеченому «терористові» обіцяні гроші.
У телефонній розмові Россман уже звично накричав на Бланка, звинувативши бідного Йосю у тому, що він знав про несподіваний приїзд замовника, але не сказав про це. А тепер ще й приховує місцеперебування Шахсуварова та те, наскільки серйозно олігарх постраждав. Як не переконував Бланк у тому, що він про обидві обставини ні сном ні духом, Тед йому так і не повірив.
Томаса трохи здивувало, що про лазерну атаку ніхто не повідомляв, але він списав це на те, що влада не хоче поширювати такий простий рецепт здійснення терористичних актів. Щодо місця перебування травмованого Шахсуварова, то його Томас уже знав — олігарха лікували у найкращій в місті приватній клініці, під потужною охороною. Стан потерпілого виключає транспортування. З Німеччини вже везуть барокамеру та фахівців-травматологів клініки «Шаріте».
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Відлуння у брамі» автора Матвієнко К.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „9. Підступи «світового тероризму»“ на сторінці 2. Приємного читання.