TextBook Шлях йому заступили троє похмурих драбуг.
— Назад! — гаркнув Цезар. — Тримайте його! Тримайте обох!
Але Кошовий уже відскочив, двома стрибками дістався Йозефа, сіпнув за лікоть.
— Йдіть, вас ніхто не триматиме!
— Тобі велено — назад!
Пляма вже сунув на Клима. П’яні очі налилися кров’ю, родимка, здавалося, стала ще червонішою й пашіла, мов вогняна. Правиця стискала ніж, лезо ходило в різні боки й наближалося.
Дивно — віко не смикалося.
Кошовий не бився давно, та коли атакував першим — відчув себе так, ніби бої навкулачки були для нього звичним, ледь не повсякденним явищем. Пірнувши під ніж, у русі дістав Пляму кулаком, цілячи знизу в щелепу та влучаючи. Той зойкнув від несподіваного болю, вилаявся, але встояв на ногах. Хоч хвилину тому здавалося — впаде, варто лише дмухнути. Заревівши, виставив лезо вперед, нагнув голову й налетів на Клима, явно уявивши свою руку списом чи багнетом. Кошовий знову ухилився, гойднувшись у протилежний бік, і не бив — перехопив озброєну правицю, стиснув, вивернув.
Розтиснулися пальці.
Знову крик болю.
Ніж впав на підлогу, Клим копнув його носаком, відкидаючи під найближчий стіл.
— Пусти!
— Маєш!
Кошовий різким поштовхом відкинув Пляму від себе, й той нарешті впав, пролетівши перед тим із метр. Клим витер долоні об пальто, повернувся до шинквасу.
— Так до чого я веду, пане Цезарю...
Позад нього знову відчувся рух, тут же — вигук Шацького.
— А-ААА!
Крутнувшись на каблуках, Кошовий виставив кулаки, готуючись відбивати напад. Але побачив картину, яка здивувала навіть за теперішніх обставин. Невисокий, зазвичай мирний дантист із Кракідалів налетів на кремезного неголеного злодійчука, котрий саме збирався вдарити Клима зі спини, й штовхав подалі двома витягнутими руками, підбадьорюючи себе войовничими криками. Той від подиву справді розгубився, адже міг чекати опору від кого завгодно, але не від такого, як Шацький. Через те не намагався зупинити Йозефа, хоч завиграшки міг так зробити, й не бив у відповідь, хоч, виглядало, ладен був скалічити нападника одним ударом. Дозволяв штурхати себе й задкував, і видовище отримало перший відгук — дружно зареготали й заплескали в долоні повії.
Хтось засвистів.
До реготу долучилися кілька чоловічих голосів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Офіцер із Стрийського парку » автора Кокотюха А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ четвертий «DER TARFERKEIT»“ на сторінці 6. Приємного читання.