Розділ четвертий «DER TARFERKEIT»

— Заспокойся, тобі сказали.

— Ні! Я завжди платив і нині буду! Ось, маєш!

Батяр знову поточився, схопився за шинквас. Хтось із чоловіків спробував підтримати, не дати впасти, але Пляма встояв, гикнув. Потім, відкинувши руку, вже знайомим цирковим жестом видобув із кишені смугастого піджака дороге шкіряне портмоне, помахав ним перед Климовим носом.

Віко ще раз сіпнулося.

— Чого моргаєш! — гаркнув Пляма, кладучи портмоне на стійку. — Тут усе є! О, глянь!

— Нічого не бачу, — промовив Кошовий.

Усередині дійсно не було ані корони.

Кшись, схоже, сам неабияк здивувався. Струснув гаманом, на шанквас випало кілька срібняків.

— Нарешті ти все пропив, дурню, — зітхання Цезаря вийшло полегшеним і якимось батьківським. — Йди поспи, сьогодні маєш кімнату безкоштовно. Подарунок тобі від закладу за щедрість.

— Давно хлопака так гуляє? — поцікавився Клим.

— Від учора.

— З ночі?

— А твоє яке собаче діло! — визвірився Пляма.

— Я перепрошую за його поведінку, але хлопака правий. Вам, пане Кошовий, не має бути жодного діла до того, хто, як довго і яким коштом тут п’є.

— З першими двома заувагами цілком згоден, пане Цезарю. Але яким коштом — дуже цікавить. Особливо мене обходить ось ця річ, — він поклав руку на портмоне.

— Грабки забери! — гаркнув Пляма, і тепер уже різко, з наміром почати бійку, штовхнув Клима в груди.

А він сильний. Хміль ще й додавав, тож Кошовий отримав небезпечного супротивника.

— Ану, розійшлися! — кельнер грюкнув кулаком по шинквасу, від чого чарка, призначена для Шацького, перекинулася, довкола неї розповзлася горілчана пляма.

— Я вже просто так не піду. Гукайте старших, пане Цезарю. Інакше я позву наших стрільців. Шацький!

— Так! — стрепенувся той і, не чекаючи, поки Клим повторить двічі, кинувся до виходу.