Розділ «9»

— От і добре.

— Правда, у мене зараз немає вільного коня, — обережно сказав ротмістр.

— Візьмете у мене, — прийшов на виручку Станіслав Жолкевський.

Тут озвався королевич Владислав, що під час розмови не проронив ні слова.

— Батьку, дозволь і мені віддячити своєму рятівникові, — сказав він.

— Ти можеш дарувати будь-що, — відповів король. — Тільки з вдячності за врятоване життя не віддай йому Московське царство!

Придворні засміялися від дотепу свого короля. А Владислав не став реагувати на ці слова, вийняв із торбинки на поясі великий медальйон з власним профілем і простягнув Тарасу.

— Ось, бери! Причепиш на свій новий одяг. Нехай усі знають, хто ти.

Тарас Сопоха недовірливо подивився на медальйон, стиснув його в руці.

— Можеш йти! — відпустив його король. — Твій командир знайде тебе.

Двічі повторювати новоспеченому кавалеристові не довелося. Він миттю побіг від короля (правда, не забувши на прощання вклонитися).