Розділ «9»

— Польську мову знаєш? — запитав Сигізмунд.

Тарас похитав головою.

Наперед вийшов Станіслав Жолкевський.

— З дозволу вашої величності я буду перекладати, — сказав він.

— Що ж, перекладайте, ваша милість, тим більше що цей сміливий юнак з вашого війська, — згодився Сигізмунд.

— Саме так, ваша величносте! Його взяв до війська особисто Михайло Хмельницький.

— Тоді пан Хмельницький не прогадав. Добре, ваша милість, перекладайте! Ми дізналися про твій вчинок, що ти врятував від полону, а може, і від смерті нашого сина Владислава.

Король почекав, поки Жолкевський перекладе. Тарас завчено кивнув головою, але одразу ж знітився. А Сигізмунд продовжував:

— За твій героїчний вчинок можеш просити у мене що хочеш. Нині я добрий через те, що все так закінчилося.

Тарас продовжував стояти, ошелешений нереальністю того, що відбувається. Найбільшим його бажанням було дременути до хлопців своєї сотні й надалі триматися якнайдалі від короля, гетьмана і взагалі всіх придворних, що аж дірявлять його своїми поглядами.

— Ну? — сказав Станіслав Жолкевський. — Невже ти нічого не хочеш попросити у їх величності? Не забувай: ти врятував життя майбутньому цареві Московії!

Цей спокійний, майже батьківський голос польного гетьмана вивів Тараса із ступора, у якому той досі перебував. Юнак подивився на Жолкевського. Той зрозумів, що Тарас визначився із проханням.

— Ну? — заохотив гетьман. — Не забувай, що не лише їх величність, але і я вдячний тобі за Яна...

— Якщо можна... — почав Тарас хрипким голосом і замовк.

— Сміливіше! У тебе є мрія?

— Так, ваша милосте! Я хотів би служити у кавалерії, — нарешті випалив Тарас.

Після такого придворні переглянулися, король Сигізмунд дивно подивився на гетьмана Жолкевського. Той кивнув головою на знак згоди.

— Що ж, юначе, гадаю, ти заслужив своє прохання, — сказав король. — Пане ротмістре, ви можете взяти його в кавалерію?

Ротмістр Роговський виступив вперед.

— Як буде вигідно вашій величності! — відповів він.