Розділ «8»

— Шапка у нього цікава...

Всі, неначе за командою, подивилися на «цікавий» предмет.

— А що, товариство, нехай буде Чорношапка! — мовив Іскра.

Усі вдоволено загули.

— Будеш Чорношапкою? — запитав Охрім Іскра.

Тарас знизав плечима, мовляв, чого там, нехай і Чорношапка, чи не однаково! Тим часом кухар насипав у миски густої каші. Одну миску передали Тарасові.

— Ложку маєш? — запитав Іскра. — Чи ваш гетьман не видав вам таку необхідну річ?

Замість відповіді Сопоха дістав з-під жупана невелику дерев’яну ложку, на що один з козаків в’їдлиіво зауважив, що таким інструментом багато не наїсися і що ляський гетьман не дуже жалує своїх вояків.

— А яка ложка у вас? — запитав зачеплений за живе Тарас.

— Ось! — урочисто показав козак здоровенну ложку і вдоволено засміявся, показавши щербину на передніх зубах. — Що скажеш?

— А що тут казати? Знаю, що ваша ложка мені точно не залізе до рота! Зубів забагато!

Після таких слів козаки вибухнули гучним реготом, що його почули, напевне, у самій фортеці. А найбільше сміявся беззубий. Козаки вміли цінувати гостре слівце, і Тарас Сопоха, що відтепер став Тарасом Чорношапкою, остаточно заслужив повагу серед запорожців.