Розділ «8»

— Джуро! — покликав найстарший ровесника Тараса. — Бери відро нашого нового товариша і ще одне своє й бігом до річки! А ми тим часом пригостимо нашого гостя ним же врятованою тетерею.

— Не так швидко, товариство! — охолодив його запал кухар. — Треба щоб вода закипіла.

— Тоді у нас ще є час. Ти нікуди не спішиш, чи також обід підгоряє? — поцікавився найстарший.

— Та ні, ми вже попоїли. Я ніс воду — помити посуд, — відповів Тарас.

— Тоді приєднуйся до нашого товариства!

Тарас обережно, щоб нікого не зачепити, сів на звільнене місце на колоді.

— Тебе як звати?

— Тарас.

— А прізвище є?

— Сопоха.

— Не годиться, — скривився старший.

— Чому? — здивувався хлопець.

— На Січі кожен козак бере нове прізвище.

— А ім’я не міняєте?

— Ім’я тобі дали при хрещенні, отож воно святе. А прізвище кожен обирає сам, або його тобі дає товариство. Ось мене, приміром, звати Охрім Іскра.

— Чому Іскра? — запитав Тарас.

— О, це довга історія! — вдоволено відказав Охрім, видно, втішений тим, що цей юнак зацікавився його історією (а може, просто був балакучим).

— Та, гадаю, часу стачить, поки наш джура принесе води...

Охрім Іскра здивовано подивився на Тараса і зареготав. За ним засміялися й інші.

— Ну, тоді слухай, якщо вже такий! — сказав Іскра. — Ти звідки сам?