– А ті троє?
– Ні прапорів, ні списів, тільки мечі. Під головним кінь баский.
– Пропустити, – вирішив Валчар після коротких роздумів.
– Перших чи других? – вирішив уточнити чатовий.
– І тих і цих.
– Але…
В одну мить Валчар вихопив ножа і полоснув дозорного по губах.
– Заткни пельку, інакше язика відріжу! – прошипів він.
Десятків зо два печенігів, що спостерігали за цією сценою, зберігали цілковиту нерухомість і скаменілий вираз пласких, загорілих облич. Тільки новачки не знали запального норову Валчара і тому часто платили за необережність.
Не насмілюючись затиснути рану, чатовий застиг з опущеними руками. Червона блискуча кров стікала по його підборіддю, шиї і по грудях. Чи то вигляд цієї крові, чи покірність чатового трохи заспокоїли Валчара.
– Сам Батий просив мене загін князя Данила пропустити, – пояснив він, пихато взявшись у боки. – Лев із роззявленою пащею – то його знак. Не можна чіпати.
Чатовий мовчки вклонився, криваві краплі падали на землю. Усміхнувшись, Валчар відірвав рукав від сорочки, простяг пораненому зі словами:
– Візьми, витрись. Умієш біль терпіти.
Ще один безсловесний уклін.
– Троє вершників без охорони можуть тільки до мене їхати, більше нікуди, – пояснив Валчар, спостерігаючи, як співрозмовник зупиняє кров. – Мабуть, купці дорогу собі купуватимуть. Простежте за ними непомітно. Якщо спробують проїхати мимо, зупиніть і заверніть до мене.
– Буде зроблено, вождю, – нечітко відповів дозорний у ганчірку.
– Що? Не чую? – миттєво розлючений Валчар двічі штовхнув бідолаху, відібрав скривавлену ганчірку, тикнув нею в обличчя. – Голосно говори, чітко.
– Буде зроблено, вождю, – повторив чатовий, внутрішньо приготувавшись до смерті.
Але Валчар лише звелів принести йому води і сховався в юрті, де на нього чекали більш цікаві розваги. Він вийшов не раніше, ніж почув тупіт копит, що наближався і відбивав незвичний для вуха ритм. Свої коні скакали інакше і трохи далі – їх Валчар упізнав зразу.
– Віднесіть хлопчака, – звелів він, натягаючи хутряну безрукавку. – Зовсім п’яний. Уранці не будити. Нехай виспиться.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Данило Галицький» автора Орлик Тарас на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „V Полум’я і кров“ на сторінці 3. Приємного читання.