TextBook Анна скривилася і погладила перев’язану руку.
– Тільки не видавай мене, – захвилювалася Завида. – Вона б’ється. Погрожувала вбити мене.
– За що?
– Хоче моє місце біля тебе зайняти, пані. Зла тітка. Заздрісна. Ось візьме і на зло все князеві розповість.
– Нехай постане переді мною, негайно! – Голос Анни зірвався на крик. – Я їй розповім!
Прихопивши кілька прикрас і прикриваючи їх фартухом, Завида зникла.
Княгиня встигла тричі обійти свої покої по колу, перш ніж у двері боязко постукали. Переступивши поріг, Степанида низько вклонилася:
– Кликала, пані?
Анна втупила в неї гарячково блискучі очі, під якими залягли темно-сині тіні.
– Знаєш? – запитала вона коротко.
Степанида переступила з ноги на ногу, узялася смикати поділ.
– Знаєш? – повторила Анна голосніше.
– Ну…
– Не чую!
– Твоє життя, твоя совість, – глухо сказала Степанида. – Сама вирішуєш, сама вибираєш, сама розпоряджаєшся.
– Так і є, – погодилася Анна грізним, що нічого доброго не віщував, тоном. – Але тобі це не подобається.
– Я не суддя тобі, пані.
– Якщо не суддя, то хто тобі дав право засуджувати?
– Хіба я засуджую? – Степанида стенула плечима. – Хвилююся, це так. Знаю, як смакує плід заборонений. Спершу солодкий, а як розгризеш, тут і отрута. – Вона подивилася Анні в очі. – Не це ти хотіла від мене почути, знаю. Проженеш тепер?
Анна відвернулася і постояла мовчки, мимоволі погладжуючи ошпарену руку. Потім тихо запитала:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Данило Галицький» автора Орлик Тарас на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „X Гріх на душу“ на сторінці 6. Приємного читання.