TextBook – І хто ж доніс?
– А то вже я тобі не скажу.
– То чого приперлася? – врешті перейшов на суто свій стиль мовлення Максим. – Щоб переконатися?
– Так.
– Відьма!
Стара подумала хвильку й додала:
– …І поговорити з тобою.
– А ми ще не наговорилися…
– Не наговорилися.
– Ну то давай, стара карго… Кажи, що хтіла, й вали звідси, поки я добрий.
Видно було, що Смаль ледве стримує себе. Якісь вулканічні струси переповнювали всю істоту нинішнього господаря Клавчиної хати, однак йому все ще вдавалося їх стримувати. А Світлана Лебезун, утім, переживши впродовж останніх днів немалі потрясіння, навпаки, почувалася так, ніби вулкан у її душі згас остаточно. Вона дивилася на зятя своєї подруги й думала, з чого почати ту мову. А тоді сказала:
– Максиме Анатолійовичу, мені треба переглянути у вашій хаті деякі старі речі. Особливо твої.
– Що-о???
Максові очі блиснули в хатній напівтемряві. Злостиво так блиснули!
– Копирсатися в моїх бебехах? А більш нічого? Може, показати, де гроші лежать, га?
Знайомі вже бабі Світлані лихі рум’янці двома червоними яблуками засвітилися на його щоках. Максим гарячково потирав руки, ніби збираючись уже зараз, не відкладаючи на потім, поквитатися зі старою.
– Ти можеш вгамувати злість, Максе? Я тобі діло пропоную.
– Ді-іло?
– Діло. Поки той кагебіст не взявся за нас, треба знайти скриньку.
– Ого! – в голосі господаря хати знову зазвучала іронія. – І ви хочете зі мною співпрацювати. Разом знайти її.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Десять гріхів» автора Криштальський А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина четверта“ на сторінці 7. Приємного читання.