TextBook – То й не треба. Ця історія вже мені в печінках сидить. А ти щоб знала: про Гюнтера Вольфа – нікому! Інакше тобі – смерть! Я завтра піду й віддам їм останки Войцеха. Твою дорогу матінку заберуть – і ти ще мені сама за це подякуєш. Я нарешті провітрю хату, Марино!
* * *– Почекайте, почекайте!!!
Емма Павлівна бігла до них через дорогу, кумедно розмахуючи куцими товстенькими руками.
– Почекайте, – голосно зіпнула ротом і спинилася перед Миколою Трохимовичем, який уже збирався знову йти до Максової хати. – Я знаю, як це могло статися. Я все зрозуміла.
– Ви про Клавдію Миронівну? – здивовано запитав оперативник.
– Угу! Про неї. Але я нічого вам не скажу, поки ви не пообіцяєте мені…
– Що саме?
Емма Павлівна, втім, не наважувалася говорити.
– Що вам пообіцяти? – роздратовано запитав Микола Трохимович, якого вже розбирала нетерплячка.
– …Що арештуєте їх. Оцього… – Емма Павлівна тицьнула пальцем у бік Макса, котрий, як не дивно, зовсім не звернув уваги на сусідчину репліку. – Він же задушить мене, коли ви підете. Ви – тільки з вулиці, а він – до мене, я вам кажу! Потім… Клавку, її теж треба ізолювати! Ви ще не знаєте, що то за людина. Ні, вона – не людина, вона…
– Я вас арештую! Вас!
Еммі Павлівні враз відняло ноги, вона майже фізично відчула, як металеві кайданки клацають на її руках, а перед очима відчиняються скреготливі дверцята автозака. Ось вона ступає досередини, а там не те що купа істот – всередині в металевих клітках повно небритих рецидивістів, котрі крізь ґратовиння простягають до неї спітнілі закарлючені пальці й гигочуть: «Ах, какая курочка! Ану іді сюда!»
Але Микола Трохимович уже був готовий до такої реакції й тієї ж секунди турботливо підтримав її за талію. Нахилившись до переляканої жіночки, солоденько провадив далі:
– Ми кинемо вас у камеру з проститутками…
– У нашій країні н-нема проституції, – пробелькотала Максова сусідка.
– Є, дорогенька, є! Ми кинемо вас у камеру з такими жіночками, яких ви ще ніколи не бачили. Жриці кохання чекають на вас, пухкенька й тепленька ви громадяночко! Вони з’їдять вас без хліба! Вони навчать вас кращих манер. Тоді Клавдія Миронівна здасться вам святим ангелом небесним, зрозуміло?!
– Я все зрозуміла!
– …А тому швидко розказувати, поки я добрий!
– Вони приїхали, привезли нову ванну і занесли її в хату. Там вони говорили з Клавдією Миронівною. Про що – невідомо. Потім вони винесли стару ванну, повантажили її на машину і поїхали.
– Хто такі «вони»?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Десять гріхів» автора Криштальський А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина третя“ на сторінці 23. Приємного читання.