Розділ «Частина третя»

– Куди поділася Клавка?! – гаркнув із-за спини Миколи Трохимовича розлючений Макс. – Старої нема в хаті, розумієш ти? Останній раз питаю!!! Кажи, бо…

– Товаришу полковник! – не дала йому докінчити Емма Павлівна. – Товаришу полковник, захистіть мене від цього…

– Я не полковник, – посміхнувся Микола Трохимович.

– …Цей громадянин небезпечний для громадськості! – не вгавала жіночка, голос якої зірвався до істеричного вереску. – Його треба ізолювати.

– Ізолюємо! Обов’язково ізолюємо, – цілком серйозно пообіцяв оперативник.

– Ах ти ж корово! Та я тобі… – злобливо засичав Макс і спробував піднятися на ґанок. Та Микола Трохимович враз брутально зіштовхнув його донизу.

– Ану замкни свою ляду! Щезни!!! Швидко!!!

Двічі повторювати не довелося. За кілька секунд Макс опинився біля «Жигулів» і вже звідти дивився на сусідку знайомим їй мстивим поглядом.

«Ще прийде на тебе час!» – мовив собі (точніше, Еммі Павлівні) незаслужено ображений Смаль, обдумуючи такі несподівані події дня, що тільки-но встиг розпочатися, а вже приніс цілу копу тривожних новин. Найгіршою з них була остання – непоясниме зникнення тещі. Халепа так приголомшила Макса, що думки в його голові почали метатися, неначе таргани, – втікаючи на всі боки.

Куди могла подітися Клавдія Огром’як? Як вона могла зникнути?

Баба ж не могла кудись утекти, бо просто не хо-ди-ла!

І все-таки її кімната була порожньою!

Отже, тещі хтось допоміг. Хтось невідомий. Допоміг зникнути з дому якраз тоді, коли Макс уже був на шляху до завершення цієї брудної небезпечної справи!

Хто б це міг бути?

– Н-ну?! – сказав Микола Трохимович, коли стало зрозуміло, що тещі таки нема ні в хаті, ні у хліві, ані на подвір’ї.

І це пронизливо-холодне «н-ну» було гіршим від нокауту. Воно прозвучало, як натяк на те, що Максим грається з клятим кагебістом у якісь хитрі забавки, що плете якусь власну павутину. Воно, те запитання, вже прозвучало, як присуд! «Куди ти подів тещу?» – гнівно запитували очі оперативника, та Смаль не мав жодної відповіді.

…А як гарно все починалося! Ще вдосвіта Смаль пишався своєю винахідливістю. Це ж він, прослухавши міркування Миколи Трохимовича про ймовірність іще одного давнього вбивства (очевидно, Світлана Лебезун говорила всерйоз, коли сварилася з оперативником), вирішив діяти і самому все перевірити. Перевірити, знайти відповідь і прозвітувати! А тоді спробувати вискочити з-під нав’язливої опіки органів! Мовляв, усе, хлопці, я свою роль виконав, тепер займайтеся самі.

Чи міг Микола Трохимович покликати його, щоб спеціально підкинути таку версію, наштовхнути його на пошуки ще одного трупа?

Міг. Очевидно, так воно й було. Навряд чи оперативник захотів би шукати сам. Крім того, якісь потаємні відчуття підказували Максові, що розслідування ведуть у закритому режимі, крадькома від людей, намагаючись не привертати уваги сторонніх (сама тільки Емма Павлівна чого варта!). Інакше чому б не приїхати цілою оперативною групою, не зробити трус в обійсті й не забрати немічну баберу на допити?

Але така версія Смаля не хвилювала й не тривожила.