Розділ «ПРИМІТКИ»

Але не в тещі справа.» Вперше надруковано в журн «Колгоспник України». — 1956.— № 8.— С. 46–47. У рукописному і машинописному авторському примірнику твір мав інший заголовок — «Теща підвела», першопублікація ж і всі його наступні передруки мають вищезгаданий заголовок.

Подається за рукописом.

Не в тім сила, що кобила сива.» Вперше надруковано в жури. «Колгоспник України». — 1956.— № 9.— С. 46. Подається за першодруком.

Ти дббич дай! Вперше надруковано в журн «Перець». — 1956.— № 17.— С. 5–6, також у газ. «Радянська Донеччина». — 1956.— 16 верес. Подається за першодруком.

С. 165. Бридько Іван Іванович (нар. 1905) — новатор вугільної промисловості, двічі Герой Соціалістичної Праці (1948,1957 pp.). Працював на шахті вибійником, машиністом, гірничим майстром, помічником головного інженера.

Штрек — горизонтальна підземна гірнича розробка, не має виходу на поверхню і розташована в напрямі залягання копалин (транспортні, вентиляційні та ін. штреки).

Лава — підземна розробка із забоєм, де видобуваються корисні копалини.

С. 166. Я шахтарочка сама… — рядки з пісні «Шахтарочка» С. Воскрекасенка.

Чому бугай пополотнів. Твір написано в 1956 р. Вперше надруковано в журн «Перець». — 1956.— № 22.— С. 6–7. Внизу, під першою колонкою, зазначено: «З неопублікованих творів». У архіві письменника зберігається автограф і машинописний текст, де подається визначення художньої форми твору — «малий фейлетон», а також інший заголовок — «Ой канівчани, канівчани!» Першопублікація на сторінках журн. «Перець» має окремі відмінності порівняно з рукописом: тут не дається конкретної адреси, де відбувається дія фейлетону (район, село, колгосп); ие подається також порівняно невелика друга частина твору, де називаються конкретно документальні факти (райони, села, колгоспи, прізвища колгоспних керівників). Ці правки, в основному скорочення місць з документальною адресацією, зроблені, як видно, з метою надання змісту фейлетону художнього узагальнення.

Подається за першодруком.

C 167. «Ой не ходи, Грицю, f f га й на вечорниці** — п'єса (1889) Старицького Михайла Петровича (1840–1904).

Ой не ходи, Грицю… — рядки з української народної пісні під тією ж «а звою.

Ой мамо, мамо… — перифраз двох рядків з пісні «Ой не ходи, Грицю…», якою закінчується п'єса: «Ой мамо, мамо, жаль ваги не має,— // Нехай Гриць разом двох не кохає».

Садіть ліси! Твір написано в співавторстві з М. Рильським. Вперше надруковано в газ, «Колгоспне село». — 1956.— 10 жовт. Подається за першодруком.

С 168. …неперевершені в своїй простоті та чарівності картини ІПишкіна, Левітана, і музика геніального Чайковського… — Шишкін Іван Іванович <і$32—1898) — російський живописець і графік, передвижник; Левітан Ісак Ілліч (1860–1900) — російський живописець, передвижник; Чайковський Петро Ілліч (1840–1893) — російський композитор, симфоніст, автор опер, балетів, симфоній, камерних творів.

Пршивін Михайло Михайлович (1873–1954) — російський радянський письменник.

С. Васильченко (Панасенко). — Див. приміт. до усмішки «Наша Москва».

Паустовський Костянтин Георгійович (1892–1968) — російський радянський письменник.

Леонов Леонід Максимович (нар. 1899 р.) — російський радянський письменник, академік AH СРСР (1972), Герой Соціалістичної Праці (1967), лауреат Державної премії СРСР (1943, 1977), Ленінської премії (1957).

Назва цього розділу походить од збірки гумористичних творів для дітей, про написання і підготовку якої на схилі літ мріяв Остап Вишня. Про це, зокрема, свщчить його виступ на сторінках журналу «Зміна», редакція якого запросила декого з письменників розповісти молодіжному читачеві про їхні книги, які виходять у світ, і про ті, над якими вони Працюють. У розповіді під назвою «Для дітей» (у цьому ж номері журналу виступили Євген Поповкін і Ярослав Гримайло) Остап Вишня, зазначивши: для дітей «намагаюся писати ще серйозніше, ніж для дорослих», — поділився найближчими задумами: «..дуже хочеться писати для дітей, і, признаюсь, що, пишучи для них, я весь час чогось боюсь.<