ІІ
С. 471. Собінов Леонід Віталійович (1872–1934) — російський співак, народний артист республіки (1923), у 1897–1933 рр виступав на сцені Великого театру в Москві
ІІІ
С. 471. Марджанішвілі Коте (Марджанов Костянтин Олександрович, 1872–1933) — актор грузинського та російського театрів, народний артист Грузинської РСР. Широковідома в історії радянського театру його постановка спектаклю «Фуенте Овехуна» Лопе де Веги (1919 p., Київ; 1922 p., Тбілісі).
Чхеїдзе Ушанги Вікторович (1898–1953) — грузинський радянський актор, народний артист Грузинської РСР, у 1928–1935 рр виступав у Театрі імені К. Марджанішвілі
ІV
С. 471. Театр Соловцова — існував у Києві як Товариство драматичних артистів з 1891 р. У 1893 р. — російський театр М. М. Соловцова (заснований Соловцовим, Недєліним, Чужбиновим, Пісоцьким). На базі Театру Соловцова 1919 р. засновано Другий театр Української Радянської Республіки імені В. І. Леніна.
Соловцов (Федоров) Микола Миколайович (1857–1902) — російський актор, режисер, театральний діяч, засновник стаціонарного російського драматичного театру в Києві (1891). Після його смерті театр очолювала М. Глєбова, пізніше — І. ДуванТорцов, М. Синельников.
V
С. 472. Корольчук Олександр Іванович (1883–1925) — український радянський актор і режисер, один із засновників українського драматичного театру імені М. К. Заньковецької.
2 серпня, 52
С. 473. Пилипенко Михайло Харлампійович (1888–1952) — український радянський актор, заслужений артист Української РСР. Працював у Київському театрі імені І. Я. Франка, відомий як виконавець гумористичних і сатиричних творів. (З цього погляду зрозумілі щирі слова визнання та вдячності Остапа Вишні: «…Він дуже був споріднений з моїми роботами, з моїми спробами звеселити людину…
Він багацько читав те, що я понаписував…'
Спасибі йому за це!»).
24 серпня, 52
С. 475. …Я прочитав у «Вітчизні» статтю N «Радянський патріотизм». — Мається на увазі стаття Є. І. Старинкевич (1890–1960), активного на той час критика, видрукувана згаданим часописом (1952.— № 8.— С. 141–156). Наводячи далі біографічні факти з життя О. Прокоф'єва, Остап Вишня слушно виступає проти звинувачення його і загалом письменників у «непатріотизмі».
18 грудня, 54
С. 476. Перекладаю з російської мови на українську. — Кілька оповідань Ю. І. Яновського, зокрема, які ввійшли до збірки «Нова книга» (К., 1954), були написані російською мовою (це — «Бізнес», «Казка», «Мистецтво»; їхні назви при першопублікації: «Ансбах», «Подвиг после войны», «Чистое искусство»). Ще інші два оповідання, написані російською мовою — «Кохання з першого погляду» та «У степу», — ве входили до прижиттєвих видань письменника. Згадані оповідання ввійшли до видання: Юрій Яновський. Твори. В 5 т. — Т. 1: Оповідання. — К., 1982. Питання стосовно їх перекладу тут не з'ясовується.
19 грудня, 54
С. 476. Симонов Костянтин Михайлович (1915–1979) — російський радянський письменник, Герой Соціалістичної Праці (1974), лауреат Державної премії СРСР (1942, 1943, 1946, 1947, 1949, 1950).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 4. Усмішки, фейлетони, гуморески 1951–1956» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПРИМІТКИ“ на сторінці 42. Приємного читання.
TextBook