Розділ «З неопублікованого 1934–1943»

1934–1943

Чибью

1934

30. VI1 34 року. Сьогодні прибула з Москви якась комісія, із НКВД (бувшого ОГПУ) на чолі з т. Бєлєнькім.

Яка мета комісії,— ніхто нічого не знає…

Але скільки чуток, скільки розмов серед лагерників…

І що достроково звільнятимуть, і що лагеря Ухто-Печорські ліквідуються, і що всі ми переводимося в область Комі — всі підприємства Ухтпечлага, а ув'язнені переводяться далі на будівництво залізниці Воркута — Югорський Шар…

Ах, цей лагер!

Скільки тут найдивовижніших, найфантастичніших, найхимерніших чуток!

Всі вони зв'язані з «волею».

Як хочеться всім на «волю»!

Як манить усіх ця недосяжна «воля»!

І все це переказується з такою певністю, і одна чутка авторитетніша другої!

А потім… все поволі заспокоюється. Чутки притихають, фантазія засипає, до другого аналогічного випадку!

Розповідали мені старі лагерники, що на 15річчя Жовтневої революції такі тут забуяли чутки, що всі, буквально всі почали готуватися «додому».

Щодо «битовиків» (не контреволюціонерна стаття) — так ті були настільки певні в тім, що їх позвільняють, що спродувалися і, пос кільки мало бути масове звільнення з лагеря, а транспортні засоби могли затримати, робили санчата, щоб пішки, з санчатами на мотузочці довезти якнебудь своє «барахлишко» до залізниці!

А до залізниці «всього тільки» 600 кілометрів!

Контрреволюціонери (58 стаття) — ті теж чекали, — ну, коли не звільнення, то принаймні зменшення терміну на третину, а то й наполовину…

«Блажен, хто вірує!..»