Розділ «ЧИЧАКО В ПУСТЕЛІ»

Регіна розуміла, що він має рацію. Буря розгулялася так, що від її поривів здригалися стіни врослого в скелю курника.

— То в чому ж проблема? — сухо запитала Регіна. — У вас є вільна койка.

— Розумієте, — Станіслав дивився їй в очі серйозно, немов збирався запропонувати їй руку і серце, — зазвичай я сплю на нижній койці, і я навіть звик до цього. Але якщо вам краще внизу, я перенесу свою білизну нагору.

— І в цьому вся проблема?

— Зрозуміло, — сказав Станіслав.

Він зібрав зі столу і почав мити посуд.

— Давайте я вам допоможу, — сказала Регіна. — Я це зроблю краще.

— Ви гостя, — сказав Станіслав. — Крім того, я не розумію, чому ви умієте мити посуд краще, ніж я? Ви спеціально цьому вчилися?

Він не жартував. Він просто цікавився.

— Ні, — засміялася Регіна. — Я дотримуюся традиції.

— Ви не відповіли мені про койку, — сказав Станіслав.

— Я дуже люблю спати нагорі, — сказала Регіна.

— Цим ви зняли з моїх плечей велику проблему, — сказав Станіслав. — Я відкрию вам правду — я боюся спати нагорі. Боюся впасти.

І знову незрозуміло — жартує чи дуже серйозний. Де у нього грань між гумором і наївністю?

— Я не впаду, — в тон йому відповіла Регіна.

— Якщо ви не заперечуєте, я б тепер трохи попрацював, — сказав Станіслав.

— Зрозуміло. У вас не знайдеться якоїсь жіночої роботи для мене?

— Що ви має на увазі під жіночою роботою?

— Штопка, шиття, прання…

— Онде, на полиці, останні номери «Біологічного вісника Ваяли». Ви їх, напевно, ще не бачили.