Розділ «ЧИЧАКО В ПУСТЕЛІ»

— Можна йти, — сказав рятівник. — Тримайтеся за мене. Мій всюдихід в улоговині. Для кращого ефекту вам варто було б вимкнути аварійний передавач. Раніше, ніж через сто років, в цю дірку ніхто б не зазирнув.

Регіна мимоволі поглянула на кнопку передавача. Вона глибоко зітхнула. Мабуть, немає сенсу сповідатися рятівникові в тому, що передавач вона не ввімкнула. Він працював лише тому, що вона годину тому впала в яр і так невдало…

— Ходімо, — сказала Регіна.

У всюдиході він відразу всівся попереду і, вмикаючи мотор, попередив:

— Не знімайте шолом. Кабіна не герметизована. Ніколи дістатися до бази і розібратися, в чому справа. Потерпіть ще десять хвилин.

Профіль у нього був гострий, крупний, немов у ворона. І брови дуже густі, чорні.

— Хіба ви мене не відвезете на базу?

— Не добратися, — сказав рятівник. — Перечекаєте бурю на моєму посту.

Він увімкнув рацію і зв’язався з базою.

— Знайшов, — сказав він. — Без особливих зусиль. Можете давати відбій.

Рація забурмотіла щось у відповідь. Регіна дивилася в ілюмінатор на жовту, непрозору завісу куряви.

Тон у нього був глузливий, поблажливий. Тон бувалого слідопита. «Чичако, — подумала Регіна. — Я — чичако. Такі не виживали на Клондайку».

Рятівник вимкнув зв’язок і вперше обернувся до Регіни. Його брови були зломлені посередині, а очі виявилися дуже світлими. У фас він не був схожий на ворона, швидше на Мефістофеля.

— Вони питають, чи не потрібен лікар. Я відповів негативно. Я не помилився?

— Ви не помилилися.

— Ну й гаразд. Тримайтеся міцніше. Хитатиме.

Це було ввічливим применшенням. Всюдихід не хитало. Його підкидало, мотало, мало не перекидало. Регіна більшу частину шляху провела в підвішеному стані, подеколи злітаючи до стелі кабіни. Добре ще, що тут невелике тяжіння — рухаєшся порівняно поволі.

Нарешті всюдихід зупинився. Рятівник вискочив першим і простягнув Регіні руку в блискучій, жорсткій рукавичці. Немов схопив кліщами.

Зробивши крок, Регіна озирнулася — всюдихід вже здавався привидом, відокремленим декількома шарами летючого серпанку.

Коли вони роздягалися в мікроскопічному тамбурі поста, рятівник сказав: