Розділ «ІІ. Причини розколу помаранчевої команди»

1. З чого все почалося

Головною прикрістю, яка вразила все українське суспільство у післяпомаранчевий період, стало протистояння вчорашніх союзників і лідерів Помаранчевої революції – Віктора Ющенка та Юлії Тимошенко. Про це протистояння українці дізналися одразу ж після тріумфальної перемоги над зловісним кучмівським режимом. Був час, коли наприкінці грудня, в першій половині січня Юлія Тимошенко і Віктор Ющенко навіть не зустрічалися. Вперше вони разом з’явилися на людях у день інавгурації новообраного Президента України Віктора Ющенка 23 січня 2005 року. Що ж відбувалося у цей період і що стало причиною явного протистояння?

Про причину знали всі провідні політики, але про неї мало говорили публічно і зовсім не писали, тому широкі маси народу користувалися здебільшого чутками. А причина була єдина – нестримне бажання Юлії Тимошенко посісти посаду Прем’єр-міністра України. Саме через цю посаду все і почалося.

Свої виняткові права на зайняття поста Прем’єр-міністра України Юлія Володимирівна обґрунтовувала липневою 2004 року домовленістю з Віктором Ющенком. Саме тоді був укладений союз виборчого блоку партій “Наша Україна” Віктора Ющенка і партії “Батьківщина” на чолі із Ю.Тимошенко. От тоді Юлія Володимирівна зуміла домогтися від Віктора Андрійовича обіцянки, що коли його оберуть президентом, то він запропонує їй посаду прем’єра.

2. Шкура невбитого ведмедя

Ідея створення коаліції “Сила народу” належала Юлії Тимошенко, вона прагнула залучити до участі в ній і Соціалістичну партію України, однак О.Мороз рішуче відмовився. Тому угоду підписали у дворі штабу “Нашої України” Віктор Ющенко і Юлія Тимошенко. Суть угоди зводилася до того, що “Наша Україна” і “Батьківщина” висувають і підтримують єдиного кандидата у Президенти України Віктора Ющенка. Взамін Юлія Тимошенко виторговувала для себе посаду прем’єра. Це робилося так неприховано і нав’язливо, що викликало хвилю обурення у таборі нашоукраїнців. Як можна ділити шкуру невбитого ведмедя? Чому заздалегідь обіцяти лише посаду прем’єра, чому не розподілити ще й посад віце-прем’єрів і міністрів? Збоку це виглядало смішно.

Із самого початку категоричну незгоду щодо завчасного розподілу посад висловили начальник виборчого штабу “Нашої України” Роман Безсмертний, заступники начальника штабу Петро Порошенко, Юрій Єхануров, голова Української Народної Партії Юрій Костенко, голова Народного Руху України Борис Тарасюк, заступник керівника фракції “Наша Україна” у Верховній Раді Микола Мартиненко та інші. Всі вони не погоджувалися на передчасний розподіл посад, бо вважали найголовнішим завданням – усунення зловісного режиму Кучми. Саме це і було визначальною метою коаліції.

Всі розуміли, що протистояти кандидату від тодішньої влади міг лише Віктор Ющенко. Тому заява Юлії Тимошенко про те, що вона відмовляється балотуватися на пост Президента України на користь В.Ющенка, виглядала непереконливо, а її домагання взамін за це отримати пост прем’єра викликали не лише посмішки, а й насмішки. Хтось із соратників В.Ющенка спересердя навіть сказав: “Коня кують, а жаба ногу підставляє”. Юрій Костенко запитував, а за що саме посада прем’єра має дістатися Юлії Тимошенко? Запитання досить слушне, адже Українська народна партія мала досить організовані структури в усіх областях, чого тоді не було у “Батьківщини”. До речі, про те, що собою являли партійні структури “Батьківщини” на Дніпропетровщині автор вже докладно писав у книзі “Монолітне болото”. Фактично, крім платних функціонерів на рівні обласних і районних організацій, за ВО “Батьківщина” не було нічогісінько.

Незважаючи на непоступливий спротив соратників Віктора Ющенка, Юлія Тимошенко все-таки заручилася його обіцянкою. Водночас вона затаїла злість на всіх, хто їй перечив і дозволив собі над нею глузувати. З цього часу всі вони стали її особистими ворогами. Нестримна жага влади і злоба охопили тендітну і миловидну жінку.

3. Перша спроба розподілу шкури

У ході виборчих перегонів, а особливо під час Помаранчевої революції, було не до посад – про них першою згадала Юлія Володимирівна одразу ж після перемоги Віктора Ющенка у повторному другому турі виборів 26 грудня 2004 року. Тоді Віктор Ющенко ще не сприйняв всерйоз домагань Юлії Тимошенко на посаду прем’єра і сказав їй, що на цей пост рекомендуватиме голову бюджетного комітету Верховної Ради України Петра Порошенка, якому вже доручив формувати новий склад уряду.

Юлія Володимирівна одразу ж згадала Віктору Андрійовичу його липневу обіцянку. У свою чергу Роман Безсмертний нагадав претенденту на прем’єрську папаху її ж виборчі зобов’язання. Чи не у всіх округах, закріплених за ВО “Батьківщина”, виборча кампанія блоку “Сила народу” була “успішно” провалена.

Пригадую, які це були чорні дні в центральному офісі ВО “Батьківщина”. Настрій лідера передався підлеглим, всі були похмурі, злі та ображені на В.Ющенка. Ось тоді в рядах “Батьківщини” і почало посилено мусуватися нагадування про липневу обіцянку Віктора Ющенка та чи не вперше з’явився термін “оточення президента”. Головними супротивниками для Юлії Тимошенко та її близьких соратників стали передовсім Петро Порошенко та Роман Безсмертний, тому з них і розпочали творити страхополохів. Робили це хоч і підступно, але професійно – звичайно, що з точки зору маніпуляцій суспільною свідомістю.

Відверте небажання Віктора Ющенка бачити на посаді прем’єра Юлію Тимошенко стало причиною того, що вони два тижні не зустрічалися – аж до інавгурації. Але ці дні команда Юлії Володимирівни не марнувала даремно.

4. Інавгурація і маніпуляція

До інавгурації ВО “Батьківщина” готувалася особливо ретельно. З усіх областей звозили бажаючих – таких виявилося дуже багато. Майдан Незалежності, як і у дні Помаранчевої революції, був переповнений. Але на одну особливість мало хто звернув увагу – волонтерів “Батьківщини” попросили заздалегідь зайняти місця коло монумента Незалежності, де мав виступати Президент України. Вони їх і зайняли задовго до урочистостей. Приїжджі за кошти “Батьківщини” компактно стояли і в інших місцях Майдану. Всіх їх ненав’язливо попросили привітати партійного лідера і якомога гучніше проскандувати “Юля! Юля!”. Ось і все. Більше нічого від них не вимагалося.

Задуманий піар вдався на славу. Коли новообраний Президент закінчив свою промову, з усіх боків майдану пролунало скандування “Юля! Юля!” “Юля – прем’єр!”. Спрацював ефект оплесків у залі, коли п’ять осіб з різних кутків, одночасно вдаривши в долоні, викликають оплески всього залу. Так і тут заздалегідь підготовлене скандування було підхоплене іншими. Вийшло досить зворушливо, аж Віктор Андрійович розчулився. Справили на нього враження і транспаранти: “Ющенко – президент, Тимошенко – прем’єр” та деякі інші, які були встановлені так, щоб їх побачили, ті кому треба.

Саме під враженням інавгураційних подій на Майдані Віктор Ющенко підписав у Бориспільському аеропорту указ про призначення Юлії Володимирівни Тимошенко виконуючою обов’язки Прем’єр-міністра України. Так він вчинив ще й тому, бо дав свого часу слово. Цим самим Віктор Ющенко підтвердив, що є людиною моральною.

Але із цього можна зробити висновок: добре продумані технології впливу на свідомість народних мас (паблік рілейшнз, або скорочено РR) здатні вирішувати навіть долю високих державних посад.