Розділ «2. На обіді у президента Росії»

Нове побачення, за словами С. Белковського, відбулося 27 вересня 2005 року у підмосковній резиденції Президента Росії “Ново-Огарьово”. Юлія Володимирівна і Володимир Володимирович скуштували досить скромний обід, зате розмова перевершила сподівання обох. Співбесідники відразу сподобалися одне одному, бо по психології та життєвим цінностям вони між собою дуже близькі.

На цій зустрічі високі сторони обговорили ситуацію в Україні, майбутні парламентські вибори, домовились про тісну співпрацю і взаємовигідне сприяння. Тоді ж і була досягнута домовленість про повне закриття кримінальної справи проти Ю.Тимошенко.

Як стверджує С.Белковський, на цій зустрічі партнери вперше обговорили газову проблему. В.Путін повідомив, що з 1 січня 2006 року, ціна газу для України становитиме 210 доларів за 1 тисячу кубометрів (саме така ціна тоді звучала). Співрозмовники добре розумілі, що раптове майже п’ятикратне підвищення ціни неминуче викличе гострий конфлікт. І ось коли переговори зайдуть у глухий кут, має з’явитися “білий і пухнастий” український політик, який нараз вирішить цю гостру проблему та доб’ється ціни вдвоє меншої від пропонованої, що мало б неймовірно підняти його рейтинг. При цьому, В.Путін обіцяв повне сприяння у забезпеченні через територію Росії всього газу, який буде закуплений в Середній Азії компанією “Ітера” – давнім діловим партнером Юлії Володимирівни.

До речі, спроби завести “Ітеру” на газовий ринок України Ю.Тимошенко здійснювала мало не з першого дня перебування на посаді прем’єра. У цьому числі можна навести такий красномовний приклад. Перед першим офіційним візитом Віктора Ющенка до США у лютому 2005 року Ю.Тимошенко включила у список української офіційної делегації керівника “Ітери” Ігоря Макарова. Однак, перший помічник Президента України Олександр Третьяков викреслив прізвище цього бізнесмена, оскільки вважав, що “Ітера” качати газ в Україну із США не зможе. Це й породило гострий конфлікт. Очевидно, таким способом І. Макарова просто намагалися ближче познайомити із Президентом України, аби він завоював його прихильність під час візиту. Але повернемося до російсько-українських проблем.

Авантюра з газом мала серйозно вплинути на українську виборчу кампанію 2006 року. Взамін за підтримку Росія поставила умови: відмовитись від вступу до НАТО, повернутися до переговорів щодо міжнародного Консорціуму з управління газотранспортною системою України та сприяти наданню російській мові статусу державної. Останню позицію путінська Росія розглядає, як своє стратегічне завдання, що має набагато більше значення ніж будь-які економічні проекти, у тому числі і газові.

Згадуваний уже С.Белковський відверто висловлює підозри, що під час обіду із В.Путіним Ю.Тимошенко могла передати йому компромат на його політичних конкурентів – колишнього російського прем’єра Михайла Касьянова і радника Президента України Бориса Нємцова та деяких інших. Така підозра особливо посилилася після того, коли у грудні 2005 року почалися репресії проти головного спонсора виборчої президентської кампанії М.Касьянова – банку “Нефтяной”, керівника якого у січні 2006 року оголосили у міжнародний розшук.

Крім зустрічі із російським президентом, стверджує С. Белковський, екс-прем’єр мала ще кілька бесід і переговорів із впливовими посадовцями Російської Федерації. І хоча ці переговори не підлягали розголошенню, все-таки деяка інформація виплила.

На відміну від першої поїздки в Москву, другий візит туди Ю.Тимошенко отримав досить широке висвітлення у російських ЗМІ. Ось витяг із російського Інтернет-сайту NEVS.ru від 18 жовтня 2005 року:

“У ході поїздки була досягнута домовленість про припинення органами Генеральної прокуратури РФ кримінальної справи проти Тимошенко. Крім цього, колишня глава уряду України зустрілась також з іншими впливовими російськими чиновниками. За інформацією джерела, на зустрічах Тимошенко з її російськими співбесідниками, були досягнуті “стратегічні домовленості”. Зокрема, екс-прем’єр України отримала гарантії підтримки її політичних проектів, в тому числі можливого імпічменту президента Віктора Ющенка.

У свою чергу, Тимошенко запевнила, що коли вона знову займе пост прем’єр-міністра за підсумками парламентських виборів в березні 2006 року, або у випадку дострокового усунення Ющенка від влади, Україна відмовиться від ревізії приватизації крупних підприємств, які належать російському біснесу. Також Тимошенко запевнила, що підтримає участь російського капіталу в приватизації держкомпанії “Укртелеком” і реанімує проект Російсько-українського газотранспортного консорціуму, який буде контролювати існуючі і будувати нові газопроводи на території України.” [62]

У подібному стилі інформація про другий візит Ю.Тимошенко у Москву була викладена і в інших ЗМІ. Тоді ж з’явилися і повідомлення, що в Росії створено своєрідний виборчий штаб Ю. Тимошенко, який очолив сенатор від Липецької області Максим Кавджарадзе.

Українські ЗМІ вкрай скупо висвітлювали поїздки Ю. Тимошенко до Москви та обставини її тамтешніх переговорів. Зокрема, 29 вересня 2005 року “Львівська газета” на першій сторінці опублікувала невелику замітку про поїздку в Москву, у якій було написано: “Вчора 28 вересня (насправді 27 – Д.Ч.), екс-прем’єр міністр України Юлія Тимошенко перебувала в Москві з приватним візитом та “обідала з Президентом Російської Федерації Володимиром Путіним”. Про це “Газету” повідомило інформоване джерело в адміністрації глави російської держави, яке побажало залишитися не названим”. На запитання журналістів розповісти про свої московські візити Юлія Володимирівна відповідала коротко – вона їздила в Москву захищати національні інтереси України.

Під час зустрічі з відомим російським політологом Станіславом Белковським автор цих рядків запитав, що він може сказати про захист Юлією Тимошенко національних інтересів України під час візиту у Москву? Його відповідь була стримано-мудрою: “Мені важко уявити, що Володимир Путін запрошує Юлію Тимошенко в Москву, аби обговорити з нею питання захисту національних інтересів України”.