Розділ «2. Прес-конференція Олександра Турчинова»

Відкриваючи 15 вересня 2005 року засідання політради ВО “Батьківщина”, Юлія Тимошенко сказала: “Вітаю Вас, друзі, з тим, що ми знову в опозиції”. І додала, що Олександр Валентинович приєднається до них дещо пізніше, тепер він проводить “дуже важливу прес-конференцію”. Десь через годину у зал засідання прибув і сам О.Турчинов, його радісно зустріла Ю.Тимошенко і запитала: “Ну як?” “Нормально”, – хитро усміхаючись, відповів О.Турчинов. А Юлія Володимирівна чарівно розсміялася і, піднісши стиснутий кулачок вгору, радісно випалила: “Ну, ми їм знову дали!”

Так ось, подивимось що ж дав і кому екс-голова СБУ Олександр Турчинов на прес-конференції 15 вересня 2005 року.

Як свідчить текст опублікованої “Українською правдою” розшифровки запису виступу О.Турчинова, він із перших слів “взяв бика за роги” і заявив “я хотів би пригадати прес-конференцію О.Зінченка. І дивлячись вам в очі, хотів би сказати, що його звинувачення мають серйозні підгрунтя”.

Отже, як і М.Томенко, Олександр Валентинович почав педалювати від скандального виступу Олександра Зінченка. Взагалі-то, краще б було почати з М.Бродського, адже пріоритет у скандалі належить йому. Але було б дуже дивним, якби екс-голова СБУ, як і його попередники, не навів би жодного факту. І О.Турчинов їх почав називати.

“Вам відомий Петро Олексійович Порошенко. Всі знають про будинок по вулиці Грушевського, 9а. Всім у Києві відомий будинок, який знаходиться поруч з Маріїнським палацом. Це найбільш дорога в Києві житлова площа, її подають як найбільш дорогий, елітарний будинок.

Як тільки нова влада сформувалася, власники цього будинку були запрошені до Петра Олексійовича і їм запропонували або віддати контрольний пакет цього будинку, або їм компенсують незначну частину видатків, які вони понесли.

Після того, як вони відмовилися це зробити, їх попередили, що вони не будуть будувати, що краще будинок взагалі знесуть. І коли вони не пішли на шантаж, дійсно, будівництво зупинилося. Я не хочу говорити, які підстави для зупинення будівництва. Головне – вища посадова особа в державі займається здирництвом і шантажем” [26].

Шкода, що О.Турчинов не сказав про причини зупинки будівництва, адже вони полягають у тому, що цей велетенський будинок споруджується на схилах Дніпра у Києві з численними порушеннями будівельних і архітектурних норм. Він зруйнував і спотворив історичне середовище стародавнього Києва, вивищився над Маріїнським палацом – резиденцією Президента України. Проти цього будівництва різко виступало Управління охорони історичного середовища міста Києва, його керівник Руслан Кухаренко вимагав його припинити, а сам будинок знести. І це почалося ще за часів Л.Кучми. Однак, бізнесмени, яким Україна; і Київ; є на сто десятому місці,; а інтереси власної кишені на першому, дивним способом добились потрібних їм судових рішень, аж у Вищому господарському суді України. Незважаючи на небаченний вал порушень, у судах так і не вирішено питання не лише припинення будівництва, а й хоча б обмеження його поверховості.

Вже після вчиненого О.Зінченком скандалу було спішно збудовано ще кільканадцять поверхів – тепер резиденція Президента України Маріїнський палац та площа перед ним як на долоні проглядаються із верхніх поверхів житлового чудовиська центральної частини Києва. Після вчиненого О.Зінченком скандалу чомусь усі українські державні інституції нараз замовчали. Невже злякалися подібних звинувачень? Як результат і глум над здоровим глуздом – дикий бізнес процвітає. Більше того, з публікацій у пресі вже у грудні 2005 року стало відомо, що дружина голови Вищого господарського суду України Дмитра Притики отримала у цьому, ще не завершеному будинку, комфортабельну квартиру площею понад 200 квадратних метрів. Як свідчить преса, вона внесла у касу суму еквівалентну 200 тисячам доларів США, що у десятки разів менше її справжньої вартості. Звідси випливає небезпідставна підозра і здогад, чому спритні бізнесмени з будинку 9-а на вулиці Грушевського у Києві зуміли успішно виграти всі господарські суди при такій величезній кількості порушень українського законодавства, як це стверджує начальник управління охорони історичного середовища Києва, Заслужений працівник культури України Руслан Кухаренко.

Але, крім цинічної і нахабної кількості порушень українських законів, у цій історії не менш вражаючими є й такі факти. Тепер голова Вищого Господарського суду України пан Д.Притика балотується в народні депутати України по виборчому списку Партії регіонів (№ 68), а його підлеглий, керівник апарату Вищого господарського суду України пан В.Толстенко перебуває у списку БЮТ під номер 80. Автор цих рядків аніскільки не здивується, якщо незабаром після виборів чільні персони списків Регіонів і БЮТ, а також деякі організатори та виконавці “корупційного”скандалу стануть сусідами в одному і тому ж будинку по вулиці Грушевського, 9-а та з просторих балконів і вікон своїх апартаментів, без бінокля, зверху, спостерігатимуть урочисті церемонії за участю Президента України на площі перед Маріїнським палацом, що лежатиме біля їх ніг.

Будинок на Грушевського, 9-а, був головним “фактом” О.Турчинова на підтвердження корупційних звинувачень М.Бродського та О.Зінченка.

Далі О.Турчинов говорив про загрозу енергетичній безпеці України. “Я хочу вас проінформувати – заявив екс-голова СБУ, – що за участі представників української влади створена транснаціональна злочинна система, яка паразитує на споживанні Україною газу” [27]. Серцевиною цієї злочинної системи, за його словами, є підприємство “Росукренерго”.

Якби такі речі говорив журналіст, його можна було б слухати, розуміти і вимагати від влади вжиття заходів, а тут плачеться людина, яка ще тиждень тому очолювала могутню СБУ! Звідси випливає запитання: “Чоловіче! А чому ти нічого не робив із цим злом, коли був на посаді? Чому не порушив кримінальну справу, якщо це злочинна схема? Або хоча б написав ґрунтовну доповідну Президенту?”

Ще одна проблема у викладі О.Турчинова звучала так: “Дуже серйозна небезпечна для України – це руйнація авторитету нашої держави. Це дестабілізація ситуації в Україні. Тут можна навести всім відомі приклади, такі як невмотивована відставка уряду Тимошенко, яка привела до реальної дестабілізації політичної ситуації” [28].

А хто цю ситуацію дестабілізував? Хто проводив нічне збіговисько у лісі? Хто планував імпічмент, дострокові президентські вибори, другий етап Помаранчевої революції, новий Майдан? Хто зрештою влаштував гострий конфлікт у Нікополі, хто організував скандальні і бездоказові заяви панів Бродського, Зінченка і Томенка?

Але верхом глуму над здоровим глуздом та зухвалою нахабністю все таки були такі слова О.Турчинова: “Для мене не зрозуміло, чому досі Порошенку не пред’явлено звинувачення?” [29] На кого розрахована така сентенція? На тьотю Мотю з хутора Мозамбік? Мене, наприклад, дивує інше: чому, у такому випадку, голова СБУ Олександр Валентинович Турчинов сам не порушив кримінальну справу і не пред’явив звинувачення, або хоча б провів слідчі дії і передав матеріали у Генпрокуратуру? Чому ж проявляв бездіяльність? А зрештою запитання самого О.Турчинова є незаперечним свідченням рівня його професійної придатності. Це одне. І друге. Навіть на час проведення прес-конференції 15 вересня 2005 року О.Турчинов все ще не був позбавлений важелів впливу і замість висловлювати здивування мав можливість пред’явити ці ж самі “звинувачення” через свого вірного і, як він стверджує, “чесного бойового офіцера”, першого заступника голови СБУ Анатолія Кожемякіна. Але генерал-лейтенант А.Кожемякін у цей час мав зовсім інший клопіт. Із достовірних джерел автору цих рядків стало відомо, що А.Кожемякін в останній день своєї роботи на високій державній посаді дав команду знищити матеріали справи щодо злочинної діяльності, зокрема, у газовій сфері, яку СБУ вело впродовж багатьох років, у тому числі ті, що стосуються так часто згадуваних О.Турчиновим “Росукренерго” та особи Семена Могилевича.

Документи почали нищити вранці, а наприкінці дня вийшов указ Президента про увільнення першого заступника голови СБУ генерал-лейтенанта А.Кожемякіна з посади. Коли нове керівництво дізналося про скоєне, за цим фактом порушили кримінальну справу.

Вже після проведення у Києві презентації моєї книги “Монолітне болото, або ЗАТ БЮТ” мене запросили взяти участь у програмі “Свобода слова”, яку веде відомий тележурналіст Савік Шустер на каналі ICTV. 3 лютого 2006 року передача була присвячена темі “Скільки чесних людей потрапить до Верховної Ради України?” Від Блоку Юлії Тимошенко на передачу прийшли Олександр Турчинов і Анатолій Кожемякін. Аби переконатись у достовірності інформації щодо знищення в СБУ важливих документів про криміналітет, я дав екс-голові спецслужби запитання. Цитую за стенограмою: “Шановний Олександре Валентиновичу, я б міг вам дати дуже багато запитань щодо списку, але я вам задам одне запитання, яке стосується вашої роботи як голови СБУ. Чи відомо вам про те, що в даний час в СБУ розслідується кримінальна справа за фактом знищення вашим заступником паном Кожемякіним, який сидить зараз у цій студії, матеріалів справи щодо організованого злочинного угруповання, членом якого був відомий вам Семен Могилевич. Матеріали цієї справи були знищені в останній день роботи Кожемякіна на посаді. Користуючись тим, що і ви тут присутні, і пан Кожемякін, я б хотів почути відповідь на це запитання, адже Кожемякін зараз балотується по списку БЮТ під 25 номером. Прошу дати пояснення всьому залу щодо цієї справи.” [30] Далі ведучий Савік Шустер запропонував дати відповідь О.Турчинову: “Пожалуйста”. Я подивився на Олександра Валентиновича. Його обличчя було розгубленим, він щось напружено думав і не відповідав. У цей момент на допомогу шефу прийшов А.Кожемякін, чоло якого враз спітніло.

До речі так, що дівчина з персоналу студії витирала цьому бойовому генералу лоб тампоном. Але цей епізод, на жаль, не пішов в ефір.