За отриманою автором цих рядків із кількох джерел інформацією, 3 вересня ввечері київський ресторан “Розгуляй” став місцем тусовки Прем’єр-міністра України Ю.Тимошенко, голови СБУ О.Турчинова, радника прем’єр-міністра М.Бродського, екс-держсекретаря О.Зінченка та деяких інших діячів. У зустрічі також брав участь давній товариш Ю.Тимошенко російський бізнесмен Дмитро Босов, до речі, співвласник Нікопольського феросплавного заводу і одночасно – представник іншого відомого російського бізнесмена і політика Бориса Березовського. Очевидці розповідали, що переговори здебільшого проходили у білому легковому автомобілі, у якому сиділа Ю.Тимошенко, почергово запрошуючи туди колег. Про що вони розмовляли, невідомо. На цю зустріч запрошували і першого помічника Президента України Олександра Третьякова, але він до них не поїхав. Згодом Юлія Володимирівна заперечувала свою участь у цій зустрічі і стверджувала, що там її взагалі не було. У щирість цих слів такої кришталево чесної і бездоганно правдивої людини, як Юлія Володимирівна Тимошенко, треба, мабуть, вірити. Однак не знаю, що тоді робити з розповідями очевидців.
Вважаю, що у такій поважній зустрічі немає нічого поганого – могли б усі і за стіл сісти, випити по чарчині після такого напруженого робочого дня. Оскільки цей факт різко заперечувався на нараді в Президента, то тут одне з двох – або такої зустрічі дійсно не було і очевидці щось наплутали, або ж на цій зустрічі обговорювали те, що не повинно стати відомо іншим, тому її факт так сильно намагаються заперечити.
Однак, тут є одне “але”. Юлія Тимошенко в Кабінеті Президента готова була клястися на іконі, що вона із О.Зінченком перед його скандальною прес-конференцією не лише не зустрічалася, а й взагалі давно не бачилася. Проте, 20 вересня цього ж року в інтерв’ю “Українській правді” Юлія Володимирівна фактично визнала факт своєї зустрічі із О.Зінченком саме напередодні його скандальної прес-конференції. Це випливає із її слів: “Я переконувала Олександра Олексійовича не подавати у відставку [9]”.* Залишається лише вияснити два питання. По-перше. Якщо не під рестораном “Розгуляй”, то де саме Юлія Володимирівна “переконувала Олександра Олексійовича”? І друге: коли це сталося? Але як би там не було, такий факт таки мав місце. Тоді навіщо була потрібна ікона?
VІ. СКАНДАЛЬНА ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЯ О. ЗІНЧЕНКА
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фарисеї, або Неоголошена війна Україні» автора Чобіт Дмитро на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „4. “Розгуляй”“ на сторінці 1. Приємного читання.