Розділ «VІІІ. У ПЕРЕДДЕНЬ ПОЛІТИЧНОЇ КРИЗИ»

Виголошена Державним секретарем О.Зінченком заява започаткувала небачений політичний скандал в Україні. Вже у перші години після його прес-конференції відлуння про неї покотилося всією Україною. Не було міста, села, будинку чи квартири, де б не обговорювали цю подію. Такого резонансу українське суспільство ще не знало. Його не можна порівняти навіть з оприлюдненням О.Морозом викривальних аудіозаписів майора М.Мельниченка, бо тоді про цю подію писала лише опозиційна преса, а радіо і телебачення – замовчували, або спотворювали. У випадку із О.Зінченком про нього писали, говорили і показували всі ЗМІ – зранку до вечора. Це стало темою №1.

Звісно, що прес-конференція О.Зінченка викликала велику стурбованість і в Президента України В.Ющенка – він скасував плановане на 6 вересня звернення до українського народу, яке мали транслювати чотири загальнонаціональні канали, а також вже домовлену на 9 вересня робочу поїздку до Польщі.

Впродовж всього дня 5 вересня Президент був зайнятий державними справами, тому обговорення виступу Олександра Зінченка провів ввечері у себе вдома. В нараді взяли участь Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко, міністри: фінансів – Віктор Пинзеник і закордонних справ – Борис Тарасюк, віце-прем’єр-міністр Роман Безсмертний і перший помічник Президента України Олександр Третьяков.

На нараді обговорювався виступ Олександра Зінченка та ситуація в державі після його гучної заяви. Було вирішено провести ретельне вивчення звинувачень, але не поспішати робити різких кроків та кадрових змін. Віктор Ющенко запропонував Роману Безсмертному очолити секретаріат Президента України, на що він дав згоду. На знак порозуміння всі присутні, на пропозицію Ю.Тимошенко, випили по келиху шампанського.

Наступного дня, 6 вересня, відбулося засідання Ради національної безпеки і оборони України, на ньому теж обговорювалася ситуація щодо демаршу О.Зінченка. Прем’єр-міністр України Ю.Тимошенко на засіданні РНБО заявила, що ситуація, яка склалася, має “ще сильніше об’єднати команду”. Їй належала пропозиція, аби парламентські фракції зробили з цього приводу відповідні заяви.

Однак, конкретні справи Ю.Тимошенко чомусь суперечили її словам. Це добре видно по діях фракції БЮТ у Верховній Раді України, яка вранці 8 вересня дружно голосувала за позбавлення депутатських повноважень Петра Порошенка. Таке важливе голосування просто не могло наперед не узгодитись із Ю.Тимошенко.

Доречно нагадати, що заяву про відставку П.Порошенко написав у Кабінеті Президента України ввечері 7 вересня і про це добре знала Ю.Тимошенко. А ще раніше П.Порошенко подав заяву у Верховну Раду про складання депутатських повноважень, однак після оголошеної відставки свою першу заяву щодо депутатства він відкликав. Головним аргументом Ю.Тимошенко у її намаганні все таки позбавити депутатських повноважень П.Порошенка була теза про те, що, повернувшись у Верховну Раду, він знову очолить бюджетний комітет, з яким Уряду буде важко знайти порозуміння. Насправді Ю.Тимошенко бачила в особі П.Порошенка свого потенційного політичного конкурента і намагалася будь-що мінімізувати його вплив у суспільстві та політиці. Ось Вам і красномовний приклад відповідності слів і дій Юлії Тимошенко про єдність помаранчевої команди.

7 вересня 2005 року в Секретаріаті Президента України відбулося кілька нарад, як за участю самого Президента так і без нього, на них розглядалися питання, пов’язані із ситуацією, що склалася після заяви О.Зінченка. У ході цих нарад Петро Порошенко спочатку написав заяву про відсторонення його з посади секретаря РНБО України на час розслідування заяв О.Зінченка. Але свого апогею напруга сягнула ввечері цього ж дня.