Розділ «ХV. Газова війна»

Фарисеї, або Неоголошена війна Україні

1.Причини конфлікту

Перемога українського народу у Помаранчевій революції та обрання Президентом України Віктора Ющенка завдало сильного удару по амбіціях Президента Росії В.Путіна, який неприховано підтримував відверто проросійського кандидата В.Януковича і навіть двічі вітав його з перемогою. Втративши важелі впливу на Україну, Росія шукала способи для їх відновлення. Одним із таких і став газ.

Вперше питання нової ціни на газ росіяни висунули 28 березня 2005 року. З цього часу і розпочалися переговори. “Нафтогаз України” намагався знайти взаємоприйнятне рішення, однак Росії воно було зайвим – їй потрібно було здобути важіль впливу на Україну, яким могла стати передача української газотранспортної системи. Це стратегічна мета Росії. Особлива зацікавленість цим питанням з боку Росії пояснюється двома важливими речами.

Перша. Контроль над газотранспортною системою України одночасно і є важелем впливу на всю її економіку.

Друга. 80% експорту російського газу в Європу проходить через Україну. Той, хто “сяде” на цю трубу, отримає мільярди доларів щорічно і завжди матиме величезні важелі впливу у самій Росії – на її політичні партії, засоби масової інформації і т.д. Тому експерти вважають, що в основі газового шантажу Росії лежали ще й бізнесові та політичні інтереси самого В.Путіна, строк президентських повноважень якого завершується, але на відміну від Б.Єльцина, він прагне і надалі мати великий вплив у Росії, а для цього необхідні величезні кошти.

Для здійснення цих намірів у 2004 році вже був створений Міжнародний консорціум з модернізації та управління газотранспортною системою України. Документ підписали Президент України Л.Кучма, Президент Росії В.Путін і канцлер Німеччини Г.Шрьодер. Поразка на українських виборах В.Януковича перекреслила ці грандіозні плани В.Путіна. Нова українська влада чітко заявила, що газотранспортну систему України, як особливої ваги стратегічний для її економіки об’єкт, не віддасть, а модернізувати та управляти нею і сама зможе. Що стосується Міжнародного консорціуму, то він може існувати, але лише для спорудження нових трубопроводів. Це, звичайно, В.Путіна аж ніяк не влаштовувало. Ось із цього і розпочався конфлікт.

2. Питання ціни

Ціна на газ стала основним важелем політичного тиску. Спочатку росіяни виставили ціну у 120 доларів за 1 тисячу кубометрів газу, влітку – вже 160, а в листопаді – 230. Так розпочалася газова війна, пік якої припав на кінець 2005 року.

Під прикриттям “газової завіси” російський Президент В.Путін особисто зайнявся прямим політичним шантажем України – це бачили всі з екранів телевізорів.

Поставки дешевого газу в Україні могли бути при єдиній умові, на якій наполягав російський Газпром – передача йому не менше 50% статутного фонду газотранспортної системи України та її підземних газосховищ. Таку пропозицію російська сторона висунула в грудні 2005 року. Тим самим Росія відкрила свої карти і показала, чого насправді вона домагається. Але Росії газотранспортну систему не віддав навіть Президент Білорусії О.Лукашенко – там російський “Газпром” має лише 50%, а другою половиною володіє Білорусія, в обмін на дешевий газ. Віддати все не наважився навіть “бацька”, бо він добре розуміє, що труба віддається раз і назавжди, а дешевий газ може стати дорогим у будь-який момент.

В Україні власну газотранспортну систему здавали і Л.Кучма, і В.Янукович, і М.Азаров. До речі, колишній виконуючий обов’язки Прем’єр-міністра України Микола Янович Азаров, виступаючи 30 грудня 2005 року у прямому ефірі телеканалу “ІСТV”, прямо заявив, що Україна має передати Росії свою газотранспортну систему в рамках підписаного з Росією і Німеччиною договору про створення міжнародного консорціуму [49]. Цілком зрозуміло, що саме такої ж думки дотримується і партнер М.Азарова по списку Партії регіонів В.Янукович.

Дуже показово, що категорично проти передачі Росії української газотранспортної системи висловились 81% слухачів російськомовної програми ICTV 30 грудня 2005 року і лише 19% підтримали позицію, озвучену М.Азаровим!

Подібним чином діяв і український прем’єр Юрій Єхануров. Він відразу ж відхилив російські домагання щодо передачі їй української газотранспортної системи і заявив: “Про це не може бути й мови – таке заборонено законом”. Ці слова облетіли всі ЗМІ, у них було відзеркалено державну мудрість і український патріотизм цього урядовця.

Своєї кульмінації газова війна досягнула напередодні Нового 2006 року. 28 грудня в Москву прибула українська делегація, очолювана міністром палива та енергетики Іваном Плачковим і керівником “Нафтогазу України” Олексієм Івченком, які вели переговори із російським міністром промисловості та енергетики Віктором Христенком та заступником голови правління ВАТ “Газпром” Олександром Рязановим. Наступного дня у переговорний процес вступив сам Президент Російської Федерації Володимир Путін. Переговори за його участю проходили в урядовій резиденції Ново-Огарьово і транслювалися російськими телеканалами. Виступ В.Путіна неодноразово демонстрували і українські телеканали. У виступі було два ключових моменти.

Перший – перехід на ринкову ціну поставок в Україну газу з 1 січня 2006 року.

Другий – надання Росією Україні кредиту на закупівлю газу по нових цінах на суму 3,5 млрд.доларів США під гарантії першокласного європейського чи американського банку.

Пояснюючи твердість своїх вимог, В.Путін сказав: “Одна справа – дотувати наших сусідів і друзів, які виходять, так як і ми, із достатньо непростої ситуації попередніх десятиліть планового господарства і планової економіки, а інша справа – дотувати, скажем, індійський бізнес в Україні. Це зовсім різні речі”. Далі Президент Росії наголосив, що перехід на ринкові умови неминучий і Росія на них переходить не лише з Україною, а й “із державами в Закавказзі та в інших частинах Європейської частини колишнього Радянського Союзу”.

Той факт, що виступ В.Путіна неодноразово транслювався телеканалами Росії та України, привернув до нього увагу всіх. Газова проблема стала основною напередодні Новорічних свят.

Оскільки переговори в Ново-Огарьово не завершились підписанням угоди, то російська сторона увечері 29 грудня 2005 року оголосила про припинення з 1 січня 2006 року поставки газу в Україну.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фарисеї, або Неоголошена війна Україні» автора Чобіт Дмитро на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ХV. Газова війна“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • або Неоголошена війна Україні Передмова

  • І. ЛОКШИНА НА ВУХА ВИБОРЦЯ

  • ІІ. Причини розколу помаранчевої команди

  • ІІІ. НАПЕРЕДОДНІ ВЕЛИКОГО СКАНДАЛУ

  • 2. Конфлікт на Нікопольському феросплавному

  • IV. "Штучки Бродського"

  • V. БРОДІННЯ

  • 2. Заява Ю.Тимошенко на засіданні Кабміну

  • 4. “Розгуляй”

  • VІ. СКАНДАЛЬНА ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЯ О. ЗІНЧЕНКА

  • VIІ. ЗАПЕРЕЧЕННЯ ПЕТРА ПОРОШЕНКА

  • VІІІ. У ПЕРЕДДЕНЬ ПОЛІТИЧНОЇ КРИЗИ

  • 2. Вечірня нарада в Президента.

  • ІХ. Нічне збіговисько

  • Х. Ще раз про нічне збіговисько

  • ХІ. Відставка уряду ю. Тимошенко

  • 2. Реакція на відставку у таборі Ю.Тимошенко

  • 1. Виступ Миколи Томенка 8 вересня 2005 року

  • 2. Прес-конференція Олександра Турчинова

  • ХІІІ. У передчутті державного перевороту

  • ХIV. Меморандум

  • ХV. Газова війна
  • 7. Чи може бути газ дешевим?

  • 1. Перший візит до Москви

  • 2. На обіді у президента Росії

  • 3. Думки політолога і політика

  • 4. У світлі російських планів

  • 5. То де ж правда?

  • ХVІІІ. Штрихи до політичного портрета Юлії Тимошенко

  • 2. Дискредитація Президента

  • 3. Блакитно-помаранчева стрічка

  • 4. Бізнес і вибори

  • 5. Українські критерії підбору керівників Держави

  • 6. Вражаюча фраза

  • Замість післямови

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи