Розділ «ІІ. Причини розколу помаранчевої команди»

Перша публічна демонстрація намірів сталася на квітневій 2005 року політраді ВО “Батьківщина”. Тоді я вперше дізнався про глибину протиріч у таборі помаранчевих і про жорстоке протистояння лідера “Батьківщини” з “оточенням президента”. Називалися прізвища: П.Порошенко, Р.Безсмертний, Д.Жванія, О.Третьяков, М.Мартиненко. Фактів не було названо жодних. Лише Юлія Володимирівна звинуватила їх у підготовці усунення її з поста прем’єра і заявила, що миру із цими людьми бути не може.

Такі заяви колеги по партії сприйняли із співчуттям та розумінням, адже, за словами Юлії Володимирівни, вже було визначено час її усунення – червень, максимум – вересень. Тому головне завдання – протриматися до початку парламентських канікул.

На цій політраді сталася ще одна знаменна подія – ряди ВО “Батьківщина” поповнив добре відомий Михайло Юрійович Бродський. Олександр Турчинов урочисто оголосив, що очолювана ним партія “Яблуко” у повному складі перейшла у “Батьківщину”. Здається, тоді лише автор цих рядків проголосував проти входження М.Ю.Бродського до ВО “Батьківщина” та кооптації його у члени політради партії. Голосував проти, бо добре знав із власного досвіду про ступінь “кришталевої чесності” та “виняткову бездоганність” цієї особи. Незважаючи на моє настійливе прохання надати з цього приводу слово, О.Турчинов його не надав, а наголосив, що Михайло Юрійович вже давно плідно співпрацює із “Батьківщиною” і незабаром принесе їй чимало користі.

І хоча у пресі про політраду ВО “Батьківщина” та участь у ній Прем’єр-міністра України Ю.Тимошенко і голови СБУ О.Турчинова ніде не йшлося, партактив націлювали до відкритої боротьби у стані помаранчевих. Військовою термінологією це означає приховане групування сил перед початком бойових дій. Так ведуть себе лише агресори.

Літо 2005 року минуло спокійно. Ні в червні, ні в липні ніхто не піднімав питання щодо відставки Юлії Володимирівни з поста прем’єр-міністра, а на День Незалежності Президент України навіть привселюдно похвалив очолюваний нею уряд. Ніщо не віщувало грози. Але раптово вдарив грім. Як кажуть, з ясного неба. Захмарилося не тоді і не там, де цього очікувала Ю.Тимошенко.