Розділ «2. Дискредитація Президента»

Вже після Помаранчевої революції коаліція “Наша Україна” на чолі з Віктором Ющенком перетворилася на політичну партію. Партійний квиток під № 1 отримав її фактичний засновник і лідер Віктор Ющенко. Добре розуміючи, що ця політична сила має велику суспільну вагу і стоїть на перешкоді до здобуття влади, Ю.Тимошенко де тільки може намагається забити побільше клинців у середовище “Нашої України”. Це вона особисто робить регулярно і системно. Вслід за нею подібне чинять по всій Україні бютівці, наївно вірячи у те, що роблять добро Україні. Але хіба може бути добро українцям від такої настанови Юлії Володимирівни: “Я кажу відверто: буду все робити для того, щоб мінімізувати відсотки, які візьме “Наша Україна” у Верховній Раді”. [72] Це кредо Ю.Тимошенко озвучила на зустрічі з виборцями у Полтаві. Але це не лише лозунг – то найголовніша партійна програма її теперішньої діяльності. Саме крізь призму цієї позиції Ю.Тимошенко потрібно розглядати всі її дії, що стосуються газової кризи та звинувачень нею у державній зраді українського уряду голосування за його відставку та інших дестабілізуючих дій. Саме деструктив і дестабілізація ситуації в державі спрямовані на підрив авторитету “Нашої України” і Президента. Чим гірше “Нашій Україні”, тим ліпше Ю.Тимошенко та її полум’яним соратникам – М.Бродському і О.Турчинову. Ліпше тому, бо вони зможуть більше “відкусити” і “відірвати” голосів виборців – симпатиків Ю.Ющенка і “Нашої України”.

Відверто і нахабно воюючи з “Нашою Україною”, Ю.Тимошенко, як дивовижно блискуча політична акторка, вдається до неймовірних витівок, аби розчулити і прихилити на свій бік прихильників Віктора Ющенка. Ось цьому незаперечне підтвердження: “Зараз мені дуже важко тому, що немає поруч Віктора Андрійовича Ющенка”, – плачеться Ю.Тимошенко виборцям. А далі вона нічуть не соромлячись, заявляє: “Тепер Віктор Ющенко має підтримати мене у боротьбі з Януковичем, так само, як я підтримала його під час президентських виборів”. Як кажуть, у таких випадках в народі: “Ні тобі сорому, ні встиду, ні жодної ганьби!”.

За цією схемою Ю.Тимошенко діє на всіх своїх зустрічах з виборцями. Мета таких дій очевидна – облити помиями соратників Президента, посіяти недовіру до них у народі та перетягти якомога більше прихильників В.Ющенка на свій бік. Мовляв, після виборів я неодмінно його підтримуватиму.

Відверта нещирість, нахабні лицемірство та фарисейство проглядаються майже щоденно, якщо не щогодинно. Ось ще приклад. Відповідаючи на запитання журналіста “5-го каналу”, чи діяла б вона так само, якби час повернувся назад, Ю.Тимошенко відповіла: “Я б так само не давала оточенню Президента грабувати Україну”. [73]

Такою фразою Ю.Тимошенко підло і лукаво лиє помиї на самого Президента, бо він згаданий прямо, а жодних інших прізвищ не названо. Не вказано і фактів цього “грабування”.

У цей же час Ю.Тимошенко виставляє себе у ролі захисника України від невідомого “грабунку”, а насправді Україну слід захистити від неї, її підступності і фарисейства, бо за весь час цієї довготривалої демагогії ні вона сама, ні її соратники не надали жодного доказу на підтвердження своїх жахливих звинувачень.

Юлія Тимошенко та її сподвижники М.Бродський і О.Турчинов сподіваються, що українці до виборів не встигнуть розібратися у їх хитро продуманій підступності, але вони помиляються. Ось цьому підтвердження. “Слово “Просвіти” 19 січня опублікувало досить зворушливий лист Віри Ярославенко із Коломиї до Володимира Яворівського. У цьому листі, зокрема, написано: “Чого варте словосполучення “оточення Ющенка”… а слова Юлії Тимошенко: “Там руки під столом щось тирили…” Та жоден суд не підтвердив цих жахливих звинувачень на своїх соратників. І більше зла Україні не зробив кучмівський режим, ніж ті наговори, бо Ви вбили віру народу (виділено автором – Д.Ч.). За всю історію України такого скандального уряду, ніж попередній, не було. Брязкальця, шмаття, інтриги і вічно хтось заважав. Але чомусь по-вашому керівник уряду не винен, а винне “оточення”, тільки не знати чиє”. [74]

Юлія Тимошенко відверто взяла собі за мету моральну дискредитацію Президента України та близьких до нього людей, яких вона завжди і скрізь навмисно іменує негативним терміном “оточення”. 26 січня 2006 року Ю.Тимошенко артистично закликала до єдності помаранчевих і одночасно вимагала очистити Президента від “його оточення”. Фарисейство на кожному кроці!

“А вся суть боротьби із “Нашою Україною” зводиться до банального – у випадку її перемоги на виборах всі прожекти Ю.Тимошенко та її соратників М.Бродського і О.Турчинова про здобуття повної влади в Українській державі стають нездійсненними і недосяжними.

Розкол помаранчевої команди дійсно болісно пройшов по серцях і надіях людей, особливо тих, хто стояв на Майданах України, хто відстоював своє право вільно обирати владу, право на правду, свободу і справедливість, право бути не обманутим і не обкраденим бандитами при владі та олігархами в парламенті. Символом цієї святої боротьби за Богом дані права став Віктор Ющенко. Прекрасно усвідомлюючи цю обставину, Ю.Тимошенко тому прилюдно й демонструє свою прихильність до В.Ющенка… з каменем за пазухою.

Під час виступу 9 вересня 2005 року у прямому телеефірі на каналі “Інтер” Ю.Тимошенко сказала: “Після революції я не змінювала своєї позиції та моралі”. Мабуть, це є святою правдою – такою вона була завжди.