Розділ «VI»

– Правду каже Тарас Шевченко: «Якби ви вчились так, як треба…» – продекламував до речі вірші, далі виймає кисет, крекче й моститься вже на снопі сідати:

– У мене, знаєте… є така… книжечка…

– Діду Маркіяне, гляньте – віз ваш поїхав! Конячка дідова, постоявши в задумі кілька хвилин, з власної ініціативи справді нап’ялась і рушила. Колія була глибока, труська, і віз із снопами почав похитуватися з одного боку на другий. От-от перекинеться. Дід підтяг штани й вітром – до воза.

– Бач, бач яка! Ну, і хто тебе в шию жене?

– Що воно за дід? – спитав Валя.

– Це такий дід, що коли б не коняка, він би до ночі тут гомонів, – промовила Бондариха.

– Це наш студент кутянський, – додав Василь. – «Я, – каже, – всякому студентові докажу». Та ви ще узнаєте його добре, він такий, ще не раз прийде. Ще, мо, й набридне.

… Вечоріло.

– Ну, діти, тепер додому!