Тема 2. МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА МИСТЕЦЬКОЇ ОСВІТИ

Педагогіка мистецтва

Формування естетичних почуттів, естетичної культури молодших школярів є одним із завдань, які постають перед школою. Справедливо наголошував Я. Коменський, що школа має бути "майстернею гуманності" [13, с. 34-38], де молоді люди формуватимуть риси гуманності, розвиватимуть естетичні почуття. Мета гуманістичної освіти полягає у здатності дитини емоційно та інтелектуально сприйняти мистецький твір; визнати та обпертися на естетичні, мистецтвознавчі та культурологічні знання; сформувати естетичну свідомість як у власній творчості так і у способі життя, що "репрезентує цілісність людської свідомості, самосвідомості і практичної дії" [12, с. 4]; стимулювати творчі здібності учнів через музичне мистецтво, а у подальшому перенести їх на всі сфери діяльності дитини; духовне зростання школяра. Формувати духовно багату людину, яка глибоко розуміє твори мистецтва, має високо розвинуті естетичні смаки, відчуває красу навколишнього світу і прагне до творчого перетворення дійсності за законами прекрасного, покликана гуманістична педагогіка.

Для того, щоб ця система впливала на дитину найбільш ефективно і досягала поставленої мети, В. Сухомлинський відзначив, що вона повинна бути, насамперед, єдиною, поєднувати всі предмети та позакласні заняття, все життя школяра, де кожний предмет і заняття мають чіткі завдання у формуванні естетичної культури і особистості школяра [62]. Історично склалося, що предмети, які не дають інформацію наукового типу є другорядними, несерйозними. "А тим часом такі предмети, – вважає А. А. Мелік-Пашаєв, – у першу чергу предмети художнього циклу – володіють значним виховним потенціалом ... виховні можливості художніх дисциплін ... в силу специфіки свого змісту, формують внутрішній світ людини, а не транслюють об'єктивні знання" [73, с. 11]. Недооцінка предметів мистецтва, а віддаляють масову школу від високої культури. Ситуація, яка склалася в країні, шкодить вихованню особистості на шляху естетичного удосконалення. Зустрічі школяра з високохудожніми творами мистецтва надають можливість олюднити свої почуття, що є основою естетичної свідомості особистості, визначають його естетичне виховання, сприяння набуттю учнями нового буттєвого досвіду (гуманістичної спрямованості) дозволяє дитині відкрити самого себе, реалізувати себе у житті, відчути щирість, доброту, отримати крила для польоту у життя.

Новизна гуманно-естетичного підходу зумовлена зростанням людського фактору у цивілізаційних процесах, визнанням ролі естетичного начала у формуванні особистості молодших школярів. Впровадження гуманно-естетичного підходу мотивується також необхідністю протидії негативному впливу, який справляє на розвиток дітей дедалі ширше розповсюдження у молодіжному середовищі невибагливих зразків розважального мистецтва. Сутність гуманно- естетичного підходу до модернізації мистецької освіти у школі полягає у реалізації впливу мистецької діяльності на особистісний розвиток учнів шляхом спонукання їх до естетичного переживання гуманістичних цінностей життя і мистецтва. Завданнями учителів мистецтва стають: надання знання про основні жанри, стилі, характери та засоби виразності мистецтва, розвиток естетичних емоцій, смаків, почуттів, здатності виражати власне ставлення до мистецтва, до творчої діяльності у мистецькій сфері та самореалізації, вироблення загальних потреб в спілкуванні з мистецтвом, володіння учнями системою елементарних мистецьких знань, понять, термінів та вмінь адекватно сприймати та відтворювати художні твори мистецтва.

Гуманно-естетичний підхід передбачає одним із важливих завдань формування у дітей образних узагальнень при оволодінні навичками сприйняття музики, відчуття і уява її як музичної події. Слухаючи твір, 'школяр має пережити його специфічні особливості, барви, характер, смисловий зміст, красу; і цей стан за своєю сутністю – емоційний. Зрозуміти зміст мистецького твору інакше, ніж емоційним шляхом, неможливо. Таке переживання тільки тоді буде суто мистецьким, коли воно є переживанням виразного значення образів, а не просто емоцій під час сприйняття мистецтва. Тому повноцінне мистецьке виховання можливе, на наш погляд, у разі емоційного "проживання" мистецтва, створеної позитивної мотивації, джерелом якої є мистецькі потреби та інтереси особистості. Цей процес слід розглядати як діяльність особливого, інтелектуально-емоційного відображення, оцінювання, активної переробки зовнішніх і внутрішніх впливів, смислоутворення відповідно до можливостей і потреб особистості. Важливою проблемою гуманізації навчально-виховного процесу є професійний розвиток учителя, який буде спроможним реалізовувати гуманно-естетичний підхід до уроків мистецтва в школі.

Гуманно-естетичний підхід має наблизити дитину до самовиховання та самоосвіти. Він передбачає формування самостійного критичного мислення учнів у ході аналізу, інтерпретації мистецьких творів, обґрунтування своїх поглядів, оцінки, використання діалогу між учасниками виховного процесу на основі партнерських взаємостосунків, що сприяють утвердженню у дитині її особистості, створення позитивної мотивації і особистої установки учня на розуміння та оволодіння системою знань і вмінь з різних видів мистецької діяльності, розвиток творчої індивідуальності та ініціативи в мистецькому навчанні. Використання гуманно-естетичного підходу впливає на процес мистецької самоосвіти учнів через індивідуальні завдання, заохочення школярів, врахування особистісних потреб, інтересів, уподобань на основі індивідуально-диференційованого підходу. Знання з мистецтва мають розширюватись завдяки залученню учнів до різних видів активної мистецько-творчої діяльності з урахуванням їх потреб, інтересів, здібностей та вікових особливостей.

Гуманно-естетичний підхід передбачає опанування учнями системи життєво важливих компетенцій. Однією із найважливіших є мистецько-естетична, яка має формувати внутрішній досвід дитини, наповнений особистим сенсом. Застосування гуманно-естетичного підходу запобігає втраті в кожній людині індивідуальності, тобто людина має бути в центрі всього всесвіту, в якому рухається і сама. Механізми розвитку творчої індивідуальності дітей вбачаються у застосуванні відповідних засобів навчання і виховання, методів і форм роботи, які відповідають індивідуальним мистецьким здібностям та особливостям учнів, що дасть змогу школярам постійно вчитися компенсувати свої слабкі сторони завдяки сильним мистецько-творчим якостям. Стимулювання й активізація творчого потенціалу, своєчасна допомога учню забезпечить успіх його творчої діяльності, сформує широкий спектр почуттів школяра (адекватне сприйняття художніх творів, здатність до естетичного переживання, усвідомлення неповторності індивідуального та сприйняття іншого як естетичної цінності), розвине ерудицію дитини у галузі мистецтва. А творчу особистість може виховати; тільки творчий, самобутній педагог, налаштований на гуманізацію навчально-виховного процесу, який здатний використовувати у своїй діяльності мистецько-педагогічні інновації, брати на себе відповідальність за естетичне становлення і розвиток особистості, спрямовувати свою діяльність на організацію ситуацій успіху, створення атмосфери суб'єкт-суб'єктних стосунків у педагогічному процесі та поваги до кожного учня як особистості.

На сьогодні трансформація освіти неможлива без вирішення досить широкого кола проблем. Нова демократична освітньо- педагогічна ідеологія передбачає переорієнтацію з інформаційного на проблемно-діяльнісний тип освіти. Гуманістичний вимір має сприяти створенню цілісної комплексної системи освіти (розроблення вітчизняних програм, планів, видання підручників, навчальних посібників тощо).

Сучасна мистецька освіта має активно використовувати поняття "гуманізм" і "естетична розвиненість" як найбільш актуальні. Висування їх на ключові позиції у теоретичному плані є цілком закономірним з огляду на перехід до особистісно орієнтованої (гуманної) педагогіки, яка надає виняткового значення умінню індивіда прогнозувати і контролювати свою діяльність та власне життя. Ця ідея інтерпретована Г. Баллом у сенсі оновлення освіти щодо створення "... найкращих умов для розвитку психічних, фізичних і моральних можливостей людини, формування у неї гуманних рис особистості" [10, с. 45]. Останнє зумовлює необхідність інтенсивного розроблення форм і методів навчання і виховання, які забезпечують її індивідуальний розвиток.

Нова модель гуманно-естетичного підходу має базуватися на українській національній, мистецькій спадщині, теоретичних надбаннях української педагогіки,. досвіду поколінь. Гуманно- естетичний підхід має акцентувати увагу на тому, що введення у зміст естетичного орієнтування дітей мистецтва зумовлює розвиток у молодших школярів національної свідомості, відчуття і розуміння минулого свого народу, усвідомлення причетності до цього загального історичного процесу.

Гуманістичний підхід має увібрати в себе все передове і творче, що існує в досвіді інших країн. Тому головним принципом подальшого розвитку мистецької освіти має .стати фундаменталізація, тобто її зміст необхідно наповнити тими знаннями, які саме сьогодні є актуальними для мистецької педагогіки. Фахова підготовка учителів мистецьких дисциплін повинна модернізувати концептуальні, змістовно- структурні та організаційно-технологічні ідеї.

Впровадження гуманістично-естетичного підходу в мистецькому навчанні школярів має сприяти активізації внутрішніх ресурсів учнів для їхньої самостійної реалізації на високому рівні, виконавсько- творчій. діяльності дітей, стимулюванню виразності, артистичності. Творча активність спонукає учня до розкриття своїх думок, ідей, показу свого ставлення до різноманітних явищ, що хвилюють його. В результаті, дитина має оцінити виконання свого товариша, учень набуває навичок спостереження, аналізу, вчиться уважно слухати, порівнювати, узагальнювати, естетично переживати. Школяр не залишається байдужим до виконання, а навіть може запропонувати шляхи найбільш виразного виконання мистецьких творів. У випадку, коли учень лише спостерігає і слухає, у нього втрачається бажання мислити і діяти творчо, а це шкодить становленню музичної індивідуальності, найбільш повній реалізації здібностей і прояву у виконавській діяльності кращих особистих якостей. Саме застосування діалогічно-творчого характеру роботи на уроці мистецтва розкриє можливості повноцінного осягнення змісту творів. Гуманно- естетичний підхід передбачає "провокування" учня на творчість, залучення школяра до прийняття рішень, які стосуються художнього задуму та відтворення. Головною умовою гуманно-естетичного підходу у відтворенні мистецтва має бути взаємозв'язок осягнення школярем художньої ідеї твору з розвитком можливостей учня. При цьому загальнокультурний рівень є пріоритетним, а виконавсько-творче осягнення мистецтва дітьми має підпорядковуватися вирішенню художніх знань.

Одним з важливих показників гуманістичної спрямованості учителя мистецтва має бути сформоване художнє мислення, а також усвідомлення своєрідності художньо-педагогічної діяльності. Головного значення повинна набути педагогічна рефлексія, яка направлена на зміст навчання, на власну професійну діяльність, на усвідомлення і творче вирішення мистецько-педагогічних завдань. Якщо учитель з'являється на урок з бажанням разом з учнями відчути радість спілкування з мистецтвом, то тим самим він створює подібний настрій у дітей. Важливо, щоб спілкування з мистецтвом виявляло особистісне ставлення, власне переживання школяра. Отже, гуманно- естетичний підхід стає найпродуктивнішим в організації сучасного освітнього процесу щодо формування творчої особистості учителя мистецтва, тому він повинен бути в центрі уваги навчально-виховного процесу.

Навчання, що відповідає гуманно-естетичному підходу, передбачає актуалізацію емоційної сфери дитини. Специфіка мистецтва полягає у відображенні важливих внутрішніх аспектів життя, зокрема, через розкриття внутрішнього світу людини, через втілення в мистецьких образах суспільно важливих і типових людських переживань, ідей, почуттів. Величезна сила впливу мистецтва в тому, що вона найбільш тонко, проникливо і яскраво виражає переживання людини, їхнє становлення, динаміку, розвиток. У переживаннях (в думках, почуттях, уявленнях), викликаних мистецтвом у слухача, своєрідно "відтворюються" певною мірою явища дійсності, однорідні з тими, які спричинили виникнення цього мистецького образу в композитора.

Однією зі специфічних рис мистецтва є її здатність втілювати емоційний світ людини. І тільки тоді, коли учитель не залишає поза увагою розвиток емоційної сфери дитини, її художньо-творчої активності, здатності до розуміння і переживання мистецтва, збагачення естетичного досвіду, вміння кожною дитиною "переробити" у власній душі ставлення до пізнання навколишнього світу засобами мистецтва, формування повноцінного мистецького сприймання, ми маємо сформувати високодуховну, сучасну особистість. Дитина зможе виразити власні настрої, думки, розмірковування про життя, ставлення до світу, відтворити ті морально-етичні проблеми, які хвилюють людину. Ефективність цього процесу значною мірою визначається якістю педагогічного керування, яке має спрямовуватись на створення оптимальних умов для мистецького навчання особистості, забезпечення глибокого осягнення учнями змісту мистецького твору.

У мистецькому сприйманні емоційна реакція особливо важлива, адже без неї практично неможливо осягнути мистецький зміст. Емоційна реакція – найсуттєвіша характеристика мистецького сприймання. Виникаючи, емоційна реакція міняє поведінку людини, її настрій і думки. Водночас вона є співпереживанням певного образного змісту твору, а не емоційного самовираження особистості.

Гуманно-естетичний підхід передбачає наявність емоційного переживання дитини від сприймання, "включення в роботу" самосвідомості, відтворення твору мистецтва. Ідеальні уявлення, ціннісні орієнтації, погляди, судження не можуть скластися без емоційної естетичної значимості для особистості тих чи інших явищ, тобто коли ці явища не викликають мистецько-естетичних емоцій, почуттів,, не отримують потім певних смакових переваг. Гуманно- естетичний підхід до уроків мистецтва в школі допоможе дитині усвідомити свої почуття і відтак створити за своїми мистецько- естетичними смаками, які ми розуміємо як здатність чуття, розуміння і оцінки естетичних явищ, особистісну інтерпретацію змісту мистецького твору. В основі сформованих естетичних умінь школярів має бути налаштування учня на розвиток сприйнятливості до краси мистецтва, а через неї до краси людських почуттів і відношень, до збереження і творення краси в житті. Такі естетичні уміння як виділення засобів естетичної виразності; визначення естетичних сторін об'єктів навколишньої дійсності, адекватне сприйняття їх естетичної цінності, висловлення естетичних суджень і оцінок, використання естетичного і життєвого досвіду є інструментом пізнання і освоєння широкого кола естетичних предметів і явищ, що зумовлює можливість їх перенесення у різні форми діяльності.

Гуманно-естетичний підхід покликаний забезпечити при набутті досвіду спілкування з мистецтвом уміння певним чином ставитися до мистецтва, оцінювати його, виявляти почуття задоволення або обурення. І тільки завдяки втіленню гуманістично-естетичної мети в педагогічний процес в учня з'явиться бажання поглибити свої знання про мистецтво, систематизувати, а отже, оцінка стане справжньою, естетичною. Оцінка при цьому свідчитиме про певний рівень освоєння учнями культурних цінностей та їх уміння активно виявляти своє ставлення до дійсності в різних формах оціночної діяльності – емоційній, теоретичній, практичній.

Використання на уроці найрізноманітніших методів створює можливість більш глибокого співпереживання дітьми мистецтва, розуміння переданих у ній думок, почуттів. Учитель має володіти гуманістичною педагогікою, бути артистом, який "заражає" дітей своєю любов'ю до мистецтва, наповнює їх естетичною радістю.

Для успішного мистецького навчання учнів у класі повинна бути створена атмосфера свободи вибору, ситуація активного спілкування і природного самовираження, взаєморозуміння, саморозвитку особистості, радість спільної праці. Гуманно-естетичний підхід народжується там, де учитель любить кожну дитину, розуміє і приймає її такою, якою вона є, уміє відчути духовний світ школяра. Запропонований для дітей цікавий мистецький матеріал, пробудження й підтримка творчого ставлення та пізнавальний інтерес до будь-якого виду мистецької діяльності сформує здатність глибокого сприймання і переживання емоційно-естетичного змісту мистецтва, розуміння її зв'язку із життям, усвідомленням образності і виразності мистецького твору. Гуманізація мистецької освіти передбачає, що ціннісна естетична зорієнтованість має стати важливим аспектом впливу мистецтва на людину, адже її головний об'єкт – духовна культура особи. При зміні пріоритетів у навчанні мистецтво виконає це призначення, адже естетичне в мистецтві – це його специфічний пізнавально-ціннісний зміст. Це може відбутися тоді, коли будуть подолані окремі вади мистецького сприйняття, підтримане "мисляче" художнє сприйняття, яке повинно містити усвідомлення ідейного змісту мистецького твору, естетичну оцінку і подальший емоційний відгук.

Цінність творів мистецтва кожне нове покоління усвідомлює, виходячи із власних, сучасних уявлень про нього, своїх ціннісних орієнтацій. Але цінності мистецтва збагачуються новими гранями художнього смислу, новими естетичними якостями.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогіка мистецтва» автора Турчин Т.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 2. МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА МИСТЕЦЬКОЇ ОСВІТИ“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Філософські засади мистецької освіти

  • Функції мистецької освіти

  • Тема 2. МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА МИСТЕЦЬКОЇ ОСВІТИ
  • Втілення гуманістичної парадигми – фундамент удосконалення мистецької освіти

  • Забезпечення домінування національного мистецтва

  • Тема 3. ПЕДАГОГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ МИСТЕЦТВА У РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МИСТЕЦЬКИХ ДИСЦИПЛІН

  • Мистецтво як засіб розвитку творчої індивідуальності студентів педагогічних навчальних закладів

  • Змістовий модуль 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНА МОДЕЛЬ МИСТЕЦЬКОГО НАВЧАННЯ

  • Оновлення існуючих і розробка нових методів мистецького навчання дітей

  • Змістовий модуль 3. ТЕОРІЯ І МЕТОДИКА МИСТЕЦЬКОГО НАВЧАННЯ

  • Хореографічне мистецтво у розвитку творчої індивідуальності студентів

  • Тема 6. ТЕАТР ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МИСТЕЦЬКИХ ДИСЦИПЛІН

  • Елементи театральної педагогіки у формуванні педагогічної майстерності

  • Вплив театральної педагогіки на формування творчої індивідуальності майбутнього вчителя

  • Тема 7. КІНОМИСТЕЦТВО

  • Передумови виникнення кіно і основні етапи розвитку

  • Кіно – мистецтво та індустрія

  • Використання досвіду і творчої бази давніх мистецтв

  • Види і жанри кіно

  • Особливості сприйняття: ідентифікація, інтерпретація

  • Множинність функцій

  • Кіно в системі візуальних мистецтв та інформаційного простору

  • Теорія і теоретики кіно

  • Кіно в Україні

  • Українське поетичне кіно: тріумф і трагедія

  • Українське анімаційне кіно

  • Кіномистецтво початку XXI ст.