При співі у дітей спостерігається необхідний емоційний стан та зміни у вокально-технічному втіленні – у тембрі, динаміці тощо. При виконанні творів ступінь емоційного переживання не повинен переходити певних меж. Ознайомлювати учнів необхідно з різними емоційними станами, адже це сприяє переживанню ними тих емоцій, які не входять до структури їх темпераменту, і тим самим дозволяє розширити та поглибити їх контакт з оточуючим світом та з іншими людьми. Від розвитку внутрішньої здатності генерувати у власному психічному апараті переживання залежить можливість дитини виражати у музичному творі велике різноманіття емоційних переживань.
Комунікативна функція має спрямовуватися на формування уявлень про музичну форму як цілісну організацію засобів виразності. При емоційно-смисловому аналізі музичного твору, основаному на розгляді мелодичних, гармонічних, композиційних особливостей матеріалу, що вивчається, слід, керуватися художньою ідеєю, в якій полягає основний смисл музики. У розкритті образно-емоційного змісту твору, що виконується, важливе місце належить вмінню складати словесно-емоційну програму. Це дає учням більш усвідомлено ставитися до власної виконавської Концепції та вербального висловлювання прослуханої музики, що сприяє ефективності комунікативних впливів у музично-естетичному навчанні школярів. В основі емоційного переживання музичного твору лежать образні уявлення дітей. В даних уявленнях ніби закладений ідейно-образний зміст твору. Актуалізувати ці уявлення можливо за допомогою активізації асоціативної уяви за участю аналітико- синтетичної діяльності свідомості. При формуванні комунікативної компетенції в процесі вокальної роботи корисно застосовувати асоціативну функцію, що сприяє створенню учнем образу, розкриттю емоційного змісту твору, які найбільш повно відповідають авторській ідеї та задуму. Застосування асоціативної функції збуджує фантазію учнів, створює певний емоційний настрій, тобто викликає відповідний відгук, що допомагає усвідомити музичні явища і сформувати їх комунікативну компетентність.
Активізація толерантного ставлення до оточуючих має пронизувати колективні форми мистецької діяльності учнів. Виховання толерантності надає можливість пізнання культури різних народів, створюючи тим самим передумови взаєморозуміння і пошани, позиції співпраці, що є запорукою соціальної міжнаціональної стабільності. Основу сучасного освітнього простору має складати педагогіка толерантності, яка передбачає зміну системи людських стосунків, побудову їх на взаємній повазі. Мистецтво відкриває учням еталони терпимого ставлення до іншої людини. У сприйманні мистецтва і в процесі виконавської діяльності відбувається прийняття автора або героя твору, а також ідеї однолітка При позитивному її оцінюванні. Учень має нагоду виразити співчуття автору, герою твору або однолітку, на основі чого виникає бажання надати допомогу однолітку у виконавській діяльності. Перенесення таких відносин у сферу реальних взаємостосунків виховує у школярів толерантність.
Важливим питанням оновленої мистецької освіти є соціальне замовлення на учителів, які підготовлені до самостійного розв'язання проблем колективного культуротворення, з почуттям причетності до своєї країни, народу, людства в цілому. Саме учитель мистецтва має усвідомлювати свою місію транслятора культурного потенціалу України. Він покликаний послідовно виховувати, плекати духовний світ дітей, будувати храм їх мистецької культури. З цією метою потрібно вдосконалювати рівень педагогічної культури учителів, зокрема її комунікативну якість, адже стрижнем праці учителя є педагогічне спілкування. Від сучасного учителя мистецтва вимагається не тільки грунтовна фахова компетентність, але і високий рівень культури педагогічного спілкування, здатність за допомогою комунікативних засобів регулювати міжособистісні стосунки та спільну діяльність, організовувати плідну навчально-виховну взаємодію з учнями. Комунікативні уміння учителя мистецтва являють собою сформовані на основі засвоєних знань, навичок і практичного досвіду способи і прийоми спілкування, спрямовані на реалізацію комунікативної функції педагогічної діяльності. Комунікативні уміння визначають здатність учителя до спілкування з учнями засобами мистецтва, здійснення морально-етичного впливу на вихованців, трансляцію їм власного досвіду художньо-педагогічного спілкування, що сприяє особистісному розвитку дітей, формуванню їх потреб, ціннісних орієнтацій, самосвідомості та естетичної культури. Від сучасного учителя залежить перспективність не лише мистецької освіти і виховання учнів, а і здійснення їх майбутньої загальнокультурної функції – залучення школярів до національних і світових духовних цінностей, збагачення внутрішнього світу школярів.
Роль учителя не в тому, щоб ясніше, зрозуміліше, емоційніше, ніж у підручнику повідомити учню інформацію щодо мистецької грамоти, засобів мистецької виразності тощо, а в тому, щоб допомогти дитині стати активним суб'єктом власного становлення, сформувати свідомість взагалі та комунікативну компетентність зокрема. Успіх педагогічної комунікації залежить від того, чи вміє учитель налагодити. контакт з аудиторією, від системності його викладу, аргументації, вміння стимулювати учнів для подальшої діяльності, заохочувати, знімати емоційне напруження в спілкуванні. Комунікативні уміння поєднані із знаннями, навичками, психолого- педагогічними якостями особистості, виразним і дохідливим поясненням, оцінкою якісної передачі, її повноти, змісту, форми. Добре розвинуті комунікативні уміння потрібні учителю для створення оптимального педагогічного клімату.
Отже, визначено функції мистецької освіти в сучасних умовах розвитку суспільства, що спричиняють необхідність її модернізації. Виховна функція передбачає закладення підвалин формування духовності особистості, її національної самосвідомості, естетичної культури; пізнавальна – заохочення дітей до набуття мистецьких знань, активізації їх прагнення до пізнання світу і себе в ньому через призму мистецьких образів; розвивальна – підвищення уваги до розвитку мистецьких здібностей дітей, їх сенсорної сфери, схильності до творчого самовираження в мистецтві; гедоністична – спонукання дітей до отримання естетичної насолоди від мистецьких занять; комунікативна – формування у школярів основ людської солідарності, толерантного ставлення до мистецької культури різних народів.
Тема 2. МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА МИСТЕЦЬКОЇ ОСВІТИ
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогіка мистецтва» автора Турчин Т.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Функції мистецької освіти“ на сторінці 3. Приємного читання.
