Живопис XVII ст. демонструє принаймні два яскраво виражені напрями. Це іконописна традиція, що тягнеться з часів Андрія Рубльова та Діонісія, орієнтована на іконографічні взірці, як правило, це царські замовлення офіційного характеру. Ця традиція отримала назву «годуновська» школа (за замовленням Бориса Годунова Грановиту палату Кремля прикрасили фресками у старому стилі, звідси назва). Новий мистецький напрямок — «строгановська» школа, названа так через відомих меценатів, купців Стро-ганових. Унікальність ікон строгановської школи — непе-ревершена витонченість малюнка, проробка деталей, вишукана краса. Невеликі ікони для справжніх поціновувачів писали Прокопій Чирин, Никифор Савін. Дослідники відзначають більший реалізм живопису як певне гуманістичне відлуння, використання нових складних композицій та технік, появу деяких східних деталей в декорі.
Справжнє новаторство в образотворчості ХУШ століття пов’язують із діяльністю талановитого царського маляра Симона Ушакова (1626—1686). Він починає кар’єру як ізограф — робив ескізи вишивок, кормов, монет, золотих виробів, де показав свою обізнаність із західним мистецтвом гравюри. Водночас починає писати ікони, відмовляючись від візантійської безтілесності, площинних схем, намагається надати образам реального живого наповнення. Ікона «Благовіщення», облямована дванадцятьма сценами з акафіста, викликала в Москві сенсацію, адже виходила за межі традиційного стилю багатством архітектурних мотивів, побутовими та історичними замальовками, виписаними костюмами, меблями. Написані обличчя зберігали портретну схожість і були сповнені руху, цар із царицею були зображені як св. Олексій та Марія Єгипетська, а незвичні сцени змальовували, наприклад, облогу Константинополя, — зазначають дослідники. Очевидно, що ікони Ушакова програють творам великих майстрів, у його «Трійці» немає одухотвореності янголів Рубльова, його «Спас» програє за виразністю «Пантократору» Феофана Грека, — зазначає російський мистецтвознавець В. Долгов. Але в новаторстві Ушакова цінне, передусім, саме новаторство — від подолав кількасотлітню традицію та став предтечею мистецтва Нового часу. Його учні продовжували малювати в цьому стилі, який далеко відійшов від традиційної московської суворості.
У 1650 р. видається Біблія Піскатора, яка містила близько трьохсот гравюр західноєвропейської школи і користувалася в Московії великою популярністю. Фрески кінця століття, а особливо портретний живопис, що тільки народжується у ХУП ст., виявляють помітний вплив гравюр Біблії Піскатора. Портрет — парсуна — ще досить умовний, подібний до ікони, але крізь площинну схему проглядають лики справжніх людей. Так крізь мистецтво ХУП ст. проглядають риси майбутніх епох.
Висновки. У зв’язку з цим виникають закономірні питання щодо майбутнього слов’янського світу в умовах розгортання процесів європейської інтеграції та глобалізації, поглиблення тенденцій до уніфікації людської цивілізації на початку ХХІ ст. Яке місце у цьому складному процесі займуть слов’янські культури? Що із своєї інтелектуальної спадщини вони внесуть до нього?
Яким чином вони захистять свою присутність як один із ферментів якісно нового етапу духовного розвитку людства? Яким, нарешті, буде специфічний внесок слов’янських народів у єднання демократичної Європи і в забезпечення більшої безпеки й справедливості в пос-тмодерному світі?
Творчий характер багатовікової історії і високодухов-ної культури слов’янських народів — одного із основних потоків сучасної цивілізації — дає вагомі підстави припустити, що й сьогодні вони висунуть і відстоять в духовному та міжнародному плані найперспективніші для їх власної долі відповіді, зазначає С. Віднянський. Однак це буде для них новим складним випробуванням. Ось чому слов’янські народи знову мають потребу в духовному єднанні, в концептуальному усвідомленні й творчому використанні нових ідей та історичного досвіду для з’ясування единоправильних відповідей. При цьому їх культурна взаємність вимагає сьогодні, з одного боку, нової відкритості до інших етнокультурних спільнот Європи, а з іншого — рішучої протидії процесам дезінтеграції слов’янського світу, усьому, що відтворює національний егоїзм та імперські амбіції і звужує відкритість світогляду сучасного взаємозалежного, але різноманітного світу. Політична свобода слов’янських та інших народів Центрально-Східної Європи має перейти поріг національного егоїзму і, як було не раз у минулому, стати фундаментом регіональної співпраці. Важливо, зокрема, перетворити історичну й культурну ідентичність народів Центрально-Східної Європи в політичну й економічну дійсність, реальний чинник загальноєвропейського інтеграційного процесу.
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Сформулюйте поняття слов’янського культурного регіону, його особливостей, основних періодів розвитку.
2. Охарактеризуйте давні вірування та форми культури індоєвропейців.
3. Особливості формування та характерні риси культури давніх слов’ян, міфологічні уявлення східних, західних та південних слов’ян.
4. Значення християнізації для становлення слов’янських держав. Культурне піднесення Х-ХІІІ столітть.
5. Культура середньовіччя в слов’янських країнах.
6. Особливості ренесансної культури в східно- та захід-нохристиянських країнаї слов’янського регіону.
7. Порівняйте особливості розвитоку бароковї культури в Чехії, Речі Посполитій та Московії.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
Баран В. Д., Козак Д. Н., Терпиловський Р. Н. Походження слов’ян. — К., 1991.
Віднянський С. Регіональний підхід до всесвітньої історії на прикладі вивчення історії Центрально-Східної Європи // Україна крізь віки: Збірник наукових праць. — Інститут історії України, 2010. - С. 56-64.
Дворнік Ф. Слов’яни в Європейській історії та цивілізації. — К., 2000.
Історія Центрально-Східної Європи / За ред. проф. Л. О. За-шкільняка. — Львов, 2009.
Художня культура західних та південних слов’ян (ХІХ— поч. Х ст.). Енциклопедичний словник / Головн.ред. Г.Скрипник. — К., 2006.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культурологія. Базовий підручник для студентів вищих навчальних закладів» автора Конверський Анатолій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 4. СВІТОВЕ СПІВТОВАРИСТВО. СУЧАСНІ КУЛЬТУРНІ ПАРАДИГМИ“ на сторінці 44. Приємного читання.
