Архітектура, образотворчість та музика зберігають навіть у XV! ст. зберігають готичне забарвлення, але італійський смак перемагає. Значним здобутком стане фортифікаційна та замкова архітектура ренесансного типу (може, завдяки цьому словацькі землі не були завойовані турками).
Ідеї гуманізму у Богемії тісно переплітаються з реформаційними ідеями, полемічна література віддзеркалює релігійну боротьбу. Найвидатнішим політичним діячем та письменником ХУ ст. є Ян Гус, фігура контраверсій-на, але знакова для чеської націосвідомості та культури. Він створив сучасну чеську літературну мову, вплинув на формування словацької, хорватської, словенської та інших нових національних абеток. Гус писав філософські твори латинською мовою, складав релігійні гімни для пастви, — з часом складання та виконання гімнів та бойових пісень стане важливою частиною гуситської традиції. Боротьба католиків та гуситів спонукає до появи сатиричних творів, віршованих диспутів, в яких супротивники пропагують свої погляди та критикують один одного.
З’являються історичні праці. Найважливішим джерелом для вивчення періоду 1414—1431 рр. є «Скгопікоп», складений Вавржинцем з Бржезови, він також видав латинський «Світовий літопис». Цікавою є анонімна збірка тогочасних документальних свідчень під назвою «Стародавні богемські хроніки», що описують ХГУ—ХУ ст.
Ренесанс в усій повноті Богемія змогла відчути лише наприкінці ХУ ст., коли вщухла релігійна боротьба. Натхненником чеських гуманістів був Енеа Сильвіо Пік-коломіні — секретар архіву імператора Фрідріха III, а згодом папа Пій II. Ревний католик, він засудив гуситів, табір яких відвідував двічі, проте його характеристики персонажів були неупередженими та живими, перший переклад чеською його історії Богемії з’явився у 1510 році. Студенти і Празький університет не забували Цицерона, Горація та Верґілія, з філософів віддавали перевагу Платону. Найвидатнішими представниками чеського гуманізму вважаються поет Богуслав Газіштейн з Лобкові-це (1460—1510) та правник-патріот Корнеліус Вікторин з Вшеград (бл.1460—1520), автор твору «Дев’ять книг про права землі Чеської».
У двадцятих роках ХУ! ст. чеські гуманісти шукали натхнення у Вюттенберзі — центрі лютеранства; підвищується статус ученості, особлива увага приділяється риториці та дидактиці, що важливо для тогочасної полеміки.
Єпископ Ян Благослав (1523—1571) у 1564 році переклав Новий Заповіт жвавою вишуканою чеською.
Формування національної свідомості, що забарвило все
XVI ст. в Чехії, йшло не тільки через релігійну боротьбу та самовизначення, але й через історичне самоусвідомлення. «Чеські хроніки» (1537 р.) Богуслава Білейовського, «Празька хроніка» Бартоша Пісаржа дають чітку історичну картину епохи. Цікава хроніка Вацлава Гаєка, сповнена легенд, написана кумедно і жваво. Відомі празькі вчені — Йоганнес Кеплер, що провів у Празі свої найплідніші 10 років і видав «Нову астрологію» та «Діоптрику», Тихо Браге та Тадеуш Гаєк — писали свої математичні й астрономічні праці латиною (чеською Гаєк писав лише популярні астрономічні календарі і гербарії). Це ще раз свідчить про загальноєвропейську традицію вважати латину мовою наукового, полі-тико-правового та філософського спілкування.
Ренесансна архітектура XVI ст. демонструє яскраве переплетення улюбленої чехами готичної та ренесансної стилістики, перша все ще переважає в сакральному будівництві. «Чистий» Ренесанс демонструють лише запрошені іноземні майстри. Пльзень, Пардубице та інші міста прикрасилися ренесансними пам’ятками, відомим празьким ренесансним палацом є Шварценберзький. Міщанство та городяни наслідують смаки аристократії, міська архітектура збагачується спорудами у стилі італійського та німецького Відродження. В живописній традиції Праги та Кутної Гори відчутні впливи Кранаха та Дюрера.
Важливим центром східнослов’янського ренесансу вважається Польща, яка не була втягнута в релігійне протистояння протягом XIV—XV ст. і залишалася відданою римо-католицькій традиції, що викликало майже повну латинізацію всього інтелектуального, культурного та етно-політичного життя Польщі. Гуманістичні віяння проникали до Польщі від сусідів — Чехії (Богемії) та Угорщини. Духовенство виконує в польській культурі роль культуртрегера, тому не дивно, що першими польськими гуманістами вважаються видатний польський державний діяч, кардинал Збігнев Олєшницький, та архієпископ львівський Григорій Сяноцький. Знакова постать XV ст., архієпископ львівсь-кий Ян Длугош (1415—1480), почавши в дусі часу свої гуманістичні студії з класичної римської історії, пише історію Польщі («Annales seu cronica inclyti regni Poloniae»), що є кращою польською працею такого роду.
Центром гуманізму, філософії та вченості був Краківський університет, який у XV — на початку XVI ст. зробив великий внесок у поширення освіти та теології в Польщі, Литві та Україні. Підтримуючи традиції «вільних наук», математики, астрономії й філософії, університет виплекав всесвітньовідомого астронома та математика Миколу Коперника («Про обертання небесних сфер», 1543 р.). Шкільна освіта розвивається за європейською традицією — при єпископських кафедрах та в містах діють школи з вивченням тривіуму (граматика, риторика, діалектика) і квад-ривіуму (арифметика, геометрія, астрономія, музика).
Перші літературні центри передренесансної доби були засновані в Польщі іноземними гуманістами Каллімахом та Цельтісом. Вплив італійського Відродження в країні досяг піку після 1518 р., коли король Сигізмунд (1506— 1548) одружився з італійською принцесою Боною Сфорца, яка привезла до Польщі власний почет, включаючи митців та придворних дам; її двір став центром польського гуманістичного товариства. Петро Томіцький, єпископ краківський, запровадив ренесансну культуру в університеті, підтримував викладання римського права, заохочував лінгвістичні студії. Видатними гуманістами були Станіслав Горськи, єпископ Анджей Криницький, єпископ Ян Люб-ранський, Ян Ланський, який підтримував тісні зв’язки з Еразмом Роттердамським.
Розвиток гуманістичної традиції підготував ґрунт для пишного розквіту освіти, мистецтва й літератури в Польщі за часів її золотого віку, з середини XVI до початку XVII ст. Провідне місце у політичній латиномовній літературі посідав Ф. Моджевський (1503—1572), який обстоював рівність усіх поляків перед законом, протестуючи проти неоднакового ставлення до знаті, городян та селян («Про виправлення держави»). Видатним діячем нової епохи став віце-канцлер, великий гетьман коронний Ян Замойський (1541—1605). Він навчався в Падуї та, можливо, в Парижі, з кальвінізму перейшов до католицької віри, 4 рази був одружений, втретє — на племінниці короля Баторія, якому він служив найближчим помічником в усіх зачинах. Улюбленець шляхти, він був блискучим полководцем, політичним теоретиком та політиком. Замойський плекав ідею перетворення Кракова на своєрідний міжнародний науковий центр науковий, проте запрошені іноземні вчені не прибули до міста, і тоді в 1594 р. Замойський заснував університет у своєму рідному Замості, де ретельно плекалися гуманістичні студії. Очевидно, Яна надихав приклад його покровителя і соратника короля Стефана Баторія, який у 1579 р. заснував університет у Вільно на чолі з Петром Скаргою. І Замойська академія, і Вільненський університет прислужилися не тільки польській, але й українській культурі.
Латиномовність польської еліти та духовенства гальмувала розвиток національної мови та літератури, лише на початку XVI ст. з’явилися перші польськомовні переклади та релігійні пісні, зокрема твори В. Гельньова. «Аромат епохи» дає можливість відчути повчальна поема краківського студента Слоти, присвячена правилам поведінки за столом. Популярності набули і «Спогади яничара», написані боснійцем Костянтином, польськомовний варіант яких був відомий вже на початку XVI ст., вони перекладалися іншими мовами, часто копіювалися. Через екзотичність описів та сюжету цей текст залишається унікальним у тодішній європейській літературі.
Гордістю польської літератури доби «золотого віку» був послідовник Реформації Миколай Рей (1505—1569). «Рей писав жвавою та барвистою мовою, якою розмовляла тодішня польська знать, і хоч йому бракувало широкої освіти, він завдяки таланту мав змогу висловлювати свої ідеї легко, з хорошим почуттям ритму й рими, у справді реалістичній манері», — повідомляє Ф. Дворник. Твори Рея були соціально гострими, він відважився критикувати шляхту та духовенство за експлуатацію селянства. Збірка його епіграм «Звіринець» подає анекдотичні оповіді з життя персонажів грецької та римської класичної доби, життя його сучасників та власного життя. Найвидатні-шим і найкращим Реєвим прозовим твором є «Zwirciadlo» («Свічадо»), виклад філософських ідей, життєвого досвіду та роздумів, що змальовують ідеал шляхетського життя. Польська спільнота побачила себе в дзеркалі, розсміялась та замислилась, образилась та закохалась у Рея назавжди.
Заклавши основи польської прози та поезії, Рей відкрив двері до літературного визнання видатному польському поету Яну Кохановському (1530—1584), якого порівнюють лише з Адамом Міцкевичем. Поетичній твір «Чого ти бажаєш від нас, о Господи, за всі свої щедрі дари», створений польською у Парижі, уславив ім’я поета в рідній країні і став одним з його кращих віршів. Найвідоміша збірка Ко-хановського — «Пісні» — писалася протягом багатьох років; це любовні та патріотичні пісні, релігійні поеми, вишукані та мелодійні. Глибокі релігійні почуття поета відлунюють у його «Тренах» («Плачах»), де він оплакував смерть маленької дочки. Творчий доробок поета включає політичні сатири («Сатир», «Згода»), що закликають ворогуючі релігійні та політичні спільноти до компромісу; драматичний твір «Відмова грецьким послам», покликаний підняти патріотичні настрої молоді. Знамениті його «Фрашки» («Дрібнички») — збірка анекдотів, епіграм, гуморесок — були дуже популярні серед сучасників. Кохановський є одним із видатних авторів в історії польської літератури, що створив модерну польську поезію та вдосконалив поетичну мову. «Тісно пов’язавши польську поезію з поезією західного Ренесансу, поет зберіг, однак, її національний характер» (Ф. Дворнік).
Одним з провідних полемістів, захисників Контрреформації в Польщі, і видатним письменником був єзуїт Петро Скарга (1536—1612), так само важливий для української та білоруської культур, адже він був предтечею та активним діячем Берестейської унії 1595 року, автором творів «Синод Берестейський та його оборона» (1597) та «На плач та лямент Теофіла Ортолога русинам пересторога» (1610). Його «Житія Святих» мали дуже широку аудиторію, а в новій редакції популярні в Польщі й досі.
Нові художні форми Ренесансу присутні в архітектурі, образотворчості, музиці. Ще в ХІ^ ст. у містах з’являються гільдії музикантів, а з XVІ ст. — цехи, починається викладання теорії композиторства та музики в університеті.
В польську інструментальну музику проникає світський настрій, виникають міські куртуазні пісні — мадригали (Миколай із Кракова).
Розквіт ренесансного мистецтва XVI ст. пов’язаний, в тому числі, з Сигізмундом І, який запрошує флорентійців Ф. Італюс та Л. Берреччі. Перебудований ними розкішний палац короля та побудована капела у Вавелі до сьогодні є окрасою міста. Оздоблювали палац італійські та німецькі художники, серед яких був брат славетного Альбрехта Дюрера. Розгортається мистецтво мініатюри, прекрасний молитовник короля Сигізмунда і королеви Бони Сфорца сьогодні знаходиться у бібліотеці Оксфорду. Будівництво палаців, костьолів, ратуш та приватних маєтків поєдує як готичний стиль (костьол Св. Анни у Вільно, «полум’яніюча готика»), добре освоєний поляками, так і ренесансні мотиви. Легендарним втіленням ідей та смаків епохи Відродження стало місто Замостя, засноване Яном Замойським у 1580 р. як реалізація його ідеалів. Місто зводив італієць Бернардо Морано з допомогою місцевих майстрів, воно демонструє дивовижне поєднання готичних, ренесансних елементів та польських національних традицій. Власне, поєднання ренесансного стилю із пізньоготичним стало характерною рисою польського Ренесансу ХУІ ст.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культурологія. Базовий підручник для студентів вищих навчальних закладів» автора Конверський Анатолій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 4. СВІТОВЕ СПІВТОВАРИСТВО. СУЧАСНІ КУЛЬТУРНІ ПАРАДИГМИ“ на сторінці 40. Приємного читання.
