Розділ 4. СВІТОВЕ СПІВТОВАРИСТВО. СУЧАСНІ КУЛЬТУРНІ ПАРАДИГМИ

Культурологія. Базовий підручник для студентів вищих навчальних закладів

Словацькі протестанти мали жваві стосунки зі своїми чеськими єдиновірцями та прийняли чеський переклад Біблії (Кралицьку Біблію), який використовувався у протестантських богослужіннях у Словаччині до нових часів. Важливим внеском у словацьку літературу стала «Cithara sanctorum» («Ліра святих»), збірка із близько чотирьохсот релігійних пісень, складена пастором Георгієм Транов-ським (1636 р.). Крім перекладів та переробок гуситських і лютеранських творів, вона містила також оригінальні пісні, які і досі використовуються словацькими протестантами.

На відміну від Лютера, Кальвін не наділяв світську владу контролем над Церквою, обмеження королівської влади задовольняло польську шляхту цілком. Кальвінізм обґрунтовував скоріше республіку та демократію, які могли, безперечно, означати лише владу буржуазної та аристократичної олігархії. Саме тому кальвінізм знайшов у Польщі таке позитивне сприйняття. Звідси кальвінізм проник до Литви, де його найбільшим поширювачем був князь Миколай Рад-зивілл (Чорний) — найвпливовіший і найбагатший магнат країни. У 1563 р. у Польщі була перекладена Біблія, названа Брестською Біблією (за місцем друкування) або Рад-зивілловою Біблією (за ім’ям мецената), що стало одним із кращих літературних здобутків польської Реформації.

Хорватські контрреформатори перебрали у словенських та хорватських протестантських письменників важливу ідею: єдність усіх слов’ян в одній Церкві. Найтиповішим представником цього хорватського руху був Юрій Кри-жанич (1618—1683), якого можна вважати предтечею панславізму, що оформився в ідеологію у XIX ст. Він проголошував ідеї родової єдності слов’ян, мріяв про утворення спільної слов’янської мови. Крижанич поширював свої об’єднавчі ідеї і на православну Росію, покладаючись у справі звільнення слов’ян від чужоземного панування на російську монархію, єдиних слов’янських володарів, які, об’єднавшись із Римом, зможуть втілити у життя ідею політичної й релігійної єдності усіх слов’ян. Хоч ідеї Крижа-нича не знайшли сприятливого відгуку серед хорватських та російських сучасників, він залишається найвидатнішим політичним теоретиком тодішнього слов’янства, вважає Ф. Дворнік.


4.6.6. Епоха бароко 


Розкол протестантизму сприяє католицькій реставрації, непримиренними воїнами якої стають єзуїти. Вони починають впливати на університети, шкільництво, на політичну ситуацію, на формування архітектурного і мистецького середовища, формують певну духовну атмосферу. Перша половина XVII ст. позначена Тридцятирічною війною (1618—1648), яка починається як війна релігійна, а закінчується як європейський конфлікт перерозподілу влади. В конфлікті розряджується (та не вирішується) напруга між католицькими та протестантськими державами, земельними станами і князями, імперськими містами та імператором, Габсбургами і Францією. Вестфальський мир 1648 року засвідчує епоху секуляризації та релігійної терпимості.

Проте країни Європи, центрально-східної зокрема, потрапили в смугу політичної та економічної руїни. Постраждала і Чехія, в еміграції опинилися численні інтелектуали, протестанти-емігранти продовжували видавати чеські книжки в екзилі, насамперед у Саксонії, проте на них лежав відбиток похмурого менталітету вигнанців. Найцінніший внесок у культурний поступ людства в цей період зробив Ян Амос Коменський (Коменій, 1592—1670). Перша наукова публікація — ^апиа Ііщиаіит» («Відчинені двері мов і всіх наук») та інші твори здобули йому міжнародне визнання, його запросили до протестантських держав, де прагнули запровадити його методи в системі освіти. В Англії Коменський був прийнятий англійською науковою спільнотою, певним чином сприяв заснуванню наукової асоціації, яка згодом стала Королівським товариством (прототипом Академії наук). Отримавши пропозицію очолити Гарвардський коледж, Коменський нею не скористався та вирушив до Голландії, де спілкувався з Декартом, потім переїхав до Ельбінгу й Трансільванії, де за запрошенням Дьєрдя Рако-ці працював над шкільною реформою. Найвідоміші твори письменника — «Лабіринт світу», таке собі відлуння «Подорожі Гуллівера», «Orbis pictus» та «Pansophia». Ерудований, прекрасно освічений, талановитий письменник був дуже популярним у своїх читачів, а особливий містицизм надає його текстам інтелектуального присмаку. Сьогодні Коменський правомірно вважається батьком сучасної педагогіки, і в цій якості він посідає поважне місце в історії культури.

Крім Коменського, слід згадати видатного чеського письменника Карела з Жеротина, його головна праця «Апологія» вважається перлиною чеської прози. Чеська барокова поезія наслідує зразки як іспанського, так і італійського бароко, часто відчутні німецькі містичні впливи. З ренесансних часів зберігається любов до алегорій та метафор. Пафос барокової поезії полягає у протиставленні земного небесному, тілесного духовному, божественної вічності та земної суєти. Поезія відрізняється посиленою чуттєвістю, вираженою особистою інтонацією. А. Мінха відомий як співець щирих почуттів, Ф. Кандлінський оспівує пасторальну небесну любов. Найкращим із чеських барокових поетів вважають Фрідріха Бріделя (1619—1680), що прославився різдвяними та євхаристичними гімнами і житійними поезіями. Різдвяна пастораль Яна Роса (1620—1689) стала одним із найкращих чеських барокових творів та слугувала зразком і джерелом натхнення для чеських поетів XVIII ст. У 1670 р. за ініціативою М. Штеєра засновується видавнича організація під назвою «Спадщина св. Вацлава», що сприяла поширенню чеської літератури серед нижчих верств, вона проіснувала кілька століть. Патріотизм та бажання зберегти рідну мову відрізняє всю літературу цієї непростої доби, тією ж любов’ю до вітчизни живиться й історична література (Б. Бальбін, «Epitome rerum Bohemicarum», 1677 р.).

Загальна ситуація, в якій опинилася чеська культура, була скрутною — руйнівні наслідки війни, катастрофічне зменшення населення та понімечення тих, хто залишився, абсолютистська політика Габсбурзької імперії не сприяли розвитку національного духу та мистецтва. Натомість в Чехії в цей час плідно працюють іноземці, — італійці та німці.

Першими пам’ятками барокової архітектури Праги називають побудовані протестантами на початку ХУП ст. церкву Св. Трійці та Матяшову браму Празького Граду. Барокове мистецтво, однак, тісно пов’язане з Контрреформацією. В певному сенсі, бароко «створило обличчя» Чехії, пам’ятки барокового стилю затьмарили пам’ятки доби готики й Ренесансу, вважають дослідники.

Центром барокового мистецтва, природно, була Прага, де запрошені архітектори-італійці розгортають палацове будівництво. Дж. Орсі та Д. Каневале навіть створили в Празі копію Святого Дому Мадонни роботи Браманте — «Лорету». Жан-Батіст Матео (1630—1695) з Діжона, відомий оригінальними архітектурними концепціями та прихильністю до римського бароко, побудував палац архієпископа, палаци Троя і Тосканський, храм Ордену Хреста та перебудував Страговський монастир. Всі споруди мають високу мистецьку цінність. Провідними постатями чеського бароко були Криштоф (пом. 1722 р.) та Кіліан Ігнац (пом. 1751 р.) Дінценгофери. Богемська барокова архітектура сягнула свого найвищого піку у витворах Кіліана Ігнаца (храми Св. Яна Непомуцького, Св. Карла Борромео, Св. Катерини, Св. Миколая в Празі, церкви в Карлових Варах, Клатово-му). Костьол св. Миколая вважається кращим бароковим храмом на північ від Альп.

Перлиною барокової скульптури рубежа ХУП—ХУШ ст. стане скульптурний ансамбль Карлового мосту (Ф. М. Бро-кофф (?—1731) та Браун (1684—1738), уродженець Тіролю). Принагідно згадаємо офортиста В. Голлара (1607—1677), чеха за походженням, що працював у Британії. Зазнавши значного впливу творчості А. Дюрера, Голлар створив понад дві тисячі присвячених різноманітним темам гравюр, а також портрети й архітектурні рисунки, що забезпечили йому почесне місце в англійському мистецтві тієї доби.

Імперська політика, геополітична розірваність призводять до того, що різні частини етнічно споріднених слов’янських народів потрапляють у зону впливу різних культур. Словацьке мистецтво зазнало віденського та італійського впливу, причому східно-словацька барокова архітектура довше зберігає ренесансний дух і стиль, поєднуючи його з контраверсійним та динамічним бароко. Польські впливи помітні в дерев’яній архітектурі Прикарпатської Русі та Північної Угорщини, де проживають греко-католики русини.

Абсолютизм Габсбургів наприкінці XVII ст. в Австрії, Богемії та Угорщині, що супроводжується Контрреформацією, «присвоїв» собі бароковий стиль, який став символом їх перемоги.


4.6.7. Річ Посполита 


Не менше, ніж Німеччина й Богемія, постраждала і Польща, в тому числі, внаслідок Національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького. Країна практично спустошена, багато міст зруйновані, виробництво й ремесла занепали, і навіть шляхта та духовенство зазнали серйозних збитків. Краківський університет, Замойська академія та єзуїтська академія у Вільні програють у порівнянні із закордонними університетами. Наприкінці XVII та у першій половині XVIII ст. можна спостерігати занепад польської цивілізації, що не могло не відбитися у мистецтві та літературі. Ніхто з письменників першої половини XVII ст. не досяг вершин Кохановського, хоча вони наслідували його стиль та писали в його дусі. Відзначимо лише братів Симонів («Роксоланка») та Юзефа Зиморовича.

Було багато інших письменників, чиї твори переважно залишилися в рукописах і стали відомі історикам літератури лише за Нового часу. Як і чеська барокова література, польський доробок також оцінювався надто суворо і вважався свідченням швидкого культурного занепаду. Лише нещодавно літературні твори цієї доби були переоцінені відповідно до смаків і стилю свого часу та стали більше поціновуватися польськими фахівцями. Порівняно з чеською бароковою літературою вони мають значно вищий рівень, підкреслює Ф. Дворник.

Італійські впливи продовжували надихати польську музику, архітектуру та декоративне мистецтво. Часто носіями барокової традиції стають єзуїти, бароко формує смаки аристократичних кіл. Італієць Дж. Тревано поновив Вавель-ський замок; Ц. Тенкалла започаткував бароковий стиль у Вільно. Італійські музиканти зробили можливим створення Варшавського королівського оркестру, який згодом став вважатися найкращим в Європі. В 1628 р. при королівському дворі силами італійських музикантів вперше були поставлені оперні спектаклі. При дворах магнатів і єпископів існували невеликі оперні трупи та інструментальні капели із кріпаків. Серед польських композиторів кінця XVI—XVII ст., що спиралися на ідеї бароко, виділяється М. Зеленський, відомий розробкою хорової техніки, разом з М. Мельчевським вони ввели в польську музику жанр концерту, Б. Пенкель пише першу польську ораторію. Забігаючи наперед, відзначимо, що перша польська національна опера «Ощасливлена вбогість» М. Каменського (1778), була поставлена у Національному театрі, заснованому у Варшаві в 1765 р.

У власній архітектурній школі поляки поєднували бароковий стиль з традиційними народними елементами, схильність до синтезування простежувалася і раніше, приміром — у попередню добу в архітектурі та малярстві маємо поєднання готичних елементів зі стилем Ренесансу. Такий «польський варіант» Ренесансу з готичними ремінісценціями знаменує замкове будівництво першої половини XVII ст., тоді як сакральна архітектура зберігає готичні обриси з ренесансними вкрапленнями (Казимеж, Варшава, Вільно, Люблінщина).

Бароковий стиль почав розквітати в Речі Посполитій за правління Яна Собеського (1629—1696), коли країна відбудовувалась після козацького повстання та шведських воєн. Шляхта та король прагнуть відбудувати та прикрасити палаци і храми. Собеський — король трьох народів, поль-сько-литовсько-руської Речі Посполитої, блискучий полководець та політик, автор антитурецького союзу, що протистояв мусульманському завоюванню Європи. (Нагадаємо, що король протидіяв державотворчим планам українського гетьмана П. Дорошенка, проте у 1684 році відновив козацтво на Правобережній Україні і протягом останньої чверті

XVII століття підтримував там інститут гетьманської влади. Правобережне козацтво брало участь у молдавських походах Яна III Собеського у 80—90-х роках XVII ст.)

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культурологія. Базовий підручник для студентів вищих навчальних закладів» автора Конверський Анатолій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 4. СВІТОВЕ СПІВТОВАРИСТВО. СУЧАСНІ КУЛЬТУРНІ ПАРАДИГМИ“ на сторінці 42. Приємного читання.